Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Установіть хронологічну по­ слідовність описаних подій. A. «По смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всеї Русі, який одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи заповідей Божих... велика смута поста­ ла в землі Руській. Зосталися ж два сини його, один, Данило, чотирьох літ, а другий, Ва­ силько, двох літ».
Б. «Тоді ж приїхала Анна, велика княгиня Романова, побачити сина свойого рідного Да­ нила. Тоді ж бояри володимирські й галицькі, і воєводи угорські посадили князя Данила на столі отця його, великого князя Романа, у церкві святої Богородиці приснодіви Марії. Так що король Андрій не забув своєї ранішої приязні, що її він мав до брата свого, великого князя Романа. Данило ж, який став княжити в Галичі, був такий малий, що й матері своєї не впізнав...».
B. «На річці Капці татари встріли їх, війська половецькі й руські. Мстислав Мстисла­ вович тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку і іншим полкам піти з ним, а сам після нього перейшов. Сам же поїхав він у сторожі, і, коли побачив пол­ ки татарські, він, приїхавши, сказав: “(дружіться!” Мстислав же [Романович] і другий Мстислав [Святославович] сиділи у стані, не знаючи цього, тому гир Мстислав Мстисла­ вович їм обом [нічого] не сказав - через зависть, бо велика незгода була межи ними... І сталася побіда над усіма князями руськими, якої ото не бувало ніколи».
Г. «Прийшов Батий до Києва з великою силою, многим-множеством сили своєї, і окру­ жив город. І обступила Київ сила татарська, і був город в облозі великій. І пробував Ба­ тий коло города, а вої його облягали город. І не було чути нічого од звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами...».
Д. «..І поставив Батий пороки під город коло воріт Лядських, і пороки безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут сиді­ ти, як ламалися списи і розколювалися щити, а стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був».
Е. «О, лихіша лиха честь татарська!Данило Романович, що був князем великим, воло­ дів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає!»
Є. «Став цей князь розмножати число латинників і їх віру», «принаджував з різних країв католицьких священників і богословів, бажаючи защепити їхню віру в русинів...».​