Укажите название улицы в любом населённом пункте Вашего региона, в котором отразилось какое-либо историческое событие (явление, процесс).
олимпа​

В 1054 году произошёл раскол с восточной Церковью. В 1123 году состоялся первый после раскола собор без участия восточных патриархатов — Первый Латеранский собор (IX Вселенский) и с тех пор соборы стали проводиться более регулярно. C конца XI века началась эпоха крестовых походов, целью которых было отвоевать Святую землю, захваченную арабами ещё в VII веке. Первый крестовый поход был организован в 1095 году по призыву папы Урбана II и привёл к созданию на Ближнем Востоке государств крестоносцев до конца XIII века. Во время первых крестовых походов стали возникать духовно-рыцарские ордена, призванные паломникам и защищать святые места.

В XI веке папство вело борьбу за обладание правом инвеституры; успех борьбы был во многом обусловлен тем, что она велась под популярным среди церковных низов лозунгом искоренения симонии. Реформы были начаты в 1049 году Львом IX и продолжены были его преемниками, среди которых выделился Григорий VII, при котором светское могущество папства достигло зенита. В 1059 году Николай II, воспользовавшись малолетством Генриха IV, учредил Священную Коллегию кардиналов, которой отныне принадлежит право избрания нового Папы. В 1074—1075 годах император был лишён права епископской инвеституры, что в условиях, когда многие епископства были крупными феодальными владениями, подрывало целостность Империи и власть императора. Противоборство папства и Генриха IV вступило в решающую фазу в январе 1076 года, когда организованное императором в Вормсе собрание епископов объявило Григория VII низложенным. 22 февраля 1076 года Григорий VII отлучил Генриха IV от Церкви, что принудило его к акту, известному как хождение в Каноссу.

XI—XII века ознаменовались также существенными изменениями в западной монашеской жизни. Сильное движение за возвращение монашеству первоначальных идеалов бедности и строгости привело к созданию новых орденов со строгим уставом — картезианцев, цистерцианцев, камальдулов. Клюнийское движение, названное так по имени аббатства Клюни во Франции, осуществило реформу бенедиктинской монашеской жизни.

Козацькі повстання — антиурядові акції козаків та покозаченого населення України наприкінці XVI — на початку XVII ст. з метою розширення прав козацтва та збільшення козацького реєстру.

Наприкінці XVI — середині XVII ст. українськими землями прокотилося три хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків:

1591—1596 — Повстання Косинського і Повстання Наливайка
1625—1638 — Повстання Жмайла, Повстання Федоровича (Трясила), Повстання Сулими, Повстання Павлюка, Повстання Острянина
1648—1657 — Хмельниччина
Головною рушійною силою народних виступів було козацтво.
Після блискучої перемоги над турецько-татарською армією під Хотином у 1621 р., здобутої Річчю Посполитою завдяки козацькому війську, польський уряд мусив виконувати свої обіцянки, зокрема, щодо розширення козацького реєстру та збільшення плати за військову службу. Оскільки Туреччина зазнала поразки й небезпека війни з нею не загрожувала Речі Посполитій найближчим часом, натомість було вирішено скоротити козацький реєстр до трьох-п’яти тисяч.

Козаки ж, незважаючи на заборони польського уряду, відновили морські походи на турецькі й татарські міста на узбережжі Чорного та Азовського морів, вели успішні переговори про союз зі Швецією, Іраном, Московією, Кримським ханством. А найрішучіші відверто заявляли: «Якщо король не задовольнить наші побажання, буде біда для Польщі».

Стурбований створенням козацької «окремої республіки», уряд Речі Посполитої розпочав підготовку до чергового карального походу проти козаків. У вересні 1625 р. коронний гетьман Станіслав Конецпольський з 30-тисячним військом вирушив із Бара на Подніпров’я. Козацькі загони, очолені Марком Жмайлом, зустріли поляків поблизу Курукового озера (навпроти Кременчука). За своїми звичаями козаки оточили табір возами, викопали рови й розставили гармати. Понад два тижні козаки героїчно відбивали атаки переважаючого війська. Проте й шляхті було непереливки: війську загрожували нестача харчів і початок морозів. Це змусило польське командування вдатися до мирних переговорів, які завершилися укладенням компромісної угоди. Від козаків Куруків-ську угоду підписував Михайло Дорошенко, обраний гетьманом замість М. Жмайла.

Умови Куруківської угоди 1625 р.

Козацький реєстр мав збільшитися до 6 тис.

Ті, хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників. Учасники повстання підлягали амністії.

Реєстровим козакам встановлено річну плату за службу 60 тис. злотих (крім додаткової плати старшині).

Одна тисяча козаків мала постійно перебувати на Запорожжі, щоб перешкоджати втечам селян.

Козаків зобов'язували не втручатися в релігійні справи, відмовитися від морських походів, а також не підтримувати зносин з іншими державами. Встановлено чіткий устрій реєстрового козацтва за територіальним принципом. Було створено шість полків реєстровців: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський і Чигиринський, по тисячі вояків у кожному. Кожен полк складався з десяти сотень.

Військова влада над реєстровцями належала гетьману, якого обирала загальновійськова рада та затверджував польський уряд. Верховне ж керівництво здійснював реґіментар - головний начальник коронного війська в Україні.