Відповідь:Від ХІІІ ст. доля пруссів, естонців, латишів, литовців та інших народів, які мешкали на східному узбережжі Балтійського моря, була пов'язана з чернечими рицарськими орденами. У ті часи значна частина балтійських народів ще були язичниками. Тож Орден мечоносців та відомий вам із часів Хрестових походів Тевтонський орден почали християнізацію населення Східної Балтії. Відомо, що папа римський дарував ордену ці землі, зобов'язавши його боротися з язичниками. Як ченці рицарі поширювали, захищали й утверджували на цих землях католицизм, а як воїни завойовували для християнства нові землі. Місцеве населення чинило запеклий опір примусовому окатоличенню і нашестю рицарів. Так зазнав поразки Орден мечоносців. Його рицарі приєдналися до Тевтонського ордену, а згодом утворили Лівонський орден.
Водночас за сприяння орденів у цей період міста Східної Балтії вибороли собі Магдебурзьке право. У містах відкривалися школи, кращі учні яких могли навчатися згодом в університетах Європи.
Поступово Тевтонський і Лівонський ордени перетворилися на середньовічні держави.
Материалы, собранные в ходе археологических исследований постоянных поселений гуннов, показали, что они разводили все виды скота. Найденные в ходе раскопок железные серпы, плуги, ручные мельницы, зернотерки и другие орудия, необходимые для засевания и сбора зерновых культур, являются ярким свидетельством развития земледелия у гуннов. В остатках жилищ были обнаружены ямы для хранения зерна, а в составе сырцового кирпича, крыш домов – солома. Таким образом, часть гуннов вела оседлый образ жизни и развивала земледелие.
