Объяснение:
У класичну добу основними літературними жанрами стали трагедія і комедія, основні сюжети яких, як і архаїчний період, звертались до міфології. Знаменитими авторами трагедії були Есхіл (525—456 до н. е.) та Софокл (497—406 до н. е.), а також Евріпід (480—406 до н. е.). Трагедії Есхіла відзначаються титанічною силою своїх образів і визвольними ідеями, оскільки поет жив у складний період боротьби в Афінах з тиранією. До нас дійшли тільки деякі з творів поета. Найвідоміша трагедія Есхіла — «Прометей закутий», стала класикою не тільки давньогрецької, але й світової літератури. Визнаним комедіографом був Арістофан (445—385 до н. е.). Зміст його комедій становить справжню енциклопедію тогочасного грецького життя («Мир», «Жінки в народних зборах», «Жаби» та ін.).
Судьба России могла сложиться вполне благополучно. В 1913 году никаких реальных признаков социальных катастроф не наблюдалось. Был некоторый рост рабочего движения, но рабочее движение — это не равно революционному движению. Из рабочего движения может выйти вполне цивилизованное профсоюзное движение, как это было в США. И если бы не эта европейская катастрофа, то, в общем, никаких таких потрясений не ожидалось. Россия довольно стабильно развивалась. Если мы сравним Россию 1903 года и 1913, что за 10 лет произошло. Россия была самодержавной страной и стала если не парламентской, конечно, монархией, то думской монархией этот строй называли. И кто мог вообразить в 1903 году, что в Думе будет заседать легально социал-демократическая фракция.
