anymay20041302
11.12.2022 12:08

с историей Объясните два высказывания политиков Запада о послевоенном СССР:
1. А. Даллес в 1945 писал: «Немецкое вторжение, как ни парадоксально, вызвало небывалое развитие России. Даже в великий пореформенный период, Россия не делала такого рывка вперед. При нашей технической они освоили новые мощности на Урале и в Сибири. На средства немцев русские восстановят разрушенную промышленность западных районов, и, таким образом удвоят свой промышленный потенциал .
В чем оказался прав Даллес? С каким периодом истории России он сравнивал развитие СССР в годы ВОВ?
2. У Черчилль писал: «Сталин в 1945 году не мог пойти дальше Берлина. Заразить армию знакомством с западной жизнью – значило допустить повторения события на Сенатской площади. Без русской оккупации Парижа в 1814 такого рода событие было бы невозможно».
О каком событии писал Черчилль? Есть ли связь между этими словами и «трофейным делом», по которому проходил маршал Жуков?

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
zetexer1
01.02.2023 13:37

Права

Объяснение:

Право голосувати в народних зборах. Практично відмерло у I ст. до н. е..

Право цивільної та військової служби.

Повне право власності та укладання угод.

Поняття про який було розроблено в III ст. до н. е. Використовувалося при укладанні договорів між римськими громадянами і іноземцями (перегринами).

Право на законний шлюб, що надавав права Pater familias і автоматичне римське громадянство дітям, народженим в такому шлюбі.

Право збереження повного римського громадянства при переїзді в місто порівнянного статусу, тобто в римські колонії та провінції. Аналогічні права мали латинські громадяни. Якщо громадянин переїжджав у латинську колонію чи залежне царство, його статус знижувався до рівня латинського громадянина.

Імунітет від місцевих правових норм і законів. [2]

Право на пред'явлення судових позовів.

Право на суд (у тому числі і на самозахист).

Право на оскарження судових рішень, у тому числі в суді нижчих інстанцій.

До римського громадянина не могли бути застосовані тортури та тілесні покарання, а також смертна кара у разі державної зради. Не поширювалося на військовослужбовців в період несення дійсної служби.

Обвинувачений у державній зраді римський громадянин мав право на суд в Римі.

0,0(0 оценок)
Ответ:
tmika78332167
01.02.2023 13:37

Відповідь:

У 1762 році Петро III став імператором. Через 6 місяців був убитий офіцерами гвардії внаслідок змови, у якій брала участь і сама імператриця. Ставши на чолі Російської імперії, Катерина відразу широко виявила свої таланти державного діяча. У ніч на 9 липня 1762 року, коли російський імператор знаходився в Оранієнбаумі, його дружина Катерина таємно прибула до Петербурга і в казармах Ізмайловського полку була проголошена самодержавною імператрицею. Незабаром до повсталих приєдналися солдати інших полків. Звістка про сходження Катерини на престол швидко рознеслася по місту і була із захопленням зустрінута петербуржцями.

Вірні Катерині II офіцери вивели свої гвардійські полки на присягу «Імператриці і самодержиці Всеросійської». Причому Ізмайлівський і Преображенський полки завдяки зусиллям братів Орлових підтримали переворот відразу і беззастережно. А ось на підтримку Кінної гвардії надії було мало, бо в полку на стороні Катерини діяли тільки офіцери з маленькими чинами (зокрема, секунд-ротмістр Хитрово і вахмістр Потьомкін). Проте вони змогли переконати товаришів приєднатися до перевороту. Слідом за гвардією в короткий час присягнули Сенат і Синод, а також частина населення, після чого гвардія виступила зі столиці в бік Петергофа.

Для попередження дій скинутого імператора були послані гінці в армію і в Кронштадт. Тим часом Петро, ​​дізнавшись про те, що сталося, став посилати до Катерини пропозиції про переговори, проте вони були відкинуті. Сама імператриця на чолі гвардійських полків виступила в Петербург і по дорозі отримала письмове зречення Петра від престолу. Незабаром після того колишнього імператора перевезли на Ропшинську мизу, де він 17 липня 1762 року помер за досить туманних обставин.

Провела реорганізацію Сенату (1763), церковну реформу (секуляризацію земель) (1763—1764), скасувала гетьманство в Україні (1764). Очолювала «Комісію з Уложення» («Комиссия об Уложении», 1767—1769). Видала «Установу для управління губерній…» («Учреждение для управления губерний…», 1775), «Жалувану грамоту дворянству» (1785) та «Жалувану грамоту містам» (1785).

За її правління відбулася Селянська війна 1773-1775 рр. під проводом Омеляна Пугачова.

За Катерини II внаслідок російсько-турецьких воєн 1768-74 та 1787-91 рр. Російська імперія розширила свої кордони та закріпилася на Чорному морі, незаконно аннексувала Кримське ханство, яке за Кючук-Кайнарджійським мирним договором визнавалося незалежним. Прийняла під російський протекторат Картвело-Кахетинське царство (Східну Грузію, 1783). Під час її правління за активної участі Росії відбулися три розділи Речі Посполитої (у 1772-му, 1793-му, 1795-му роках).

Листувалася з Вольтером, Дені Дідро та іншими діячами французького тництва, але вона сама про листування з Дені Дідро говорила наступне: «…його думка була більш цікавою для мене, аніж корисною. Якби я послухалася його порад, я б перевернула усю імперію догори дном; законодавство, адміністрацію, політику, фінанси — усе це довелося б поламати й замінити теоретичними мріями».

Пояснення:

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота