Коли ж монголи прийшли, то Данило Романович, почувши [це], сівши на коня, помчав подивитися на небачену рать. Коли війська між собою зіткнулися, то Данило виїхав наперед, і [воєвода] Семен Олуйович, і [воєвода] Василько Гаврилович. Ударили вони в полки монгольські, і Василько був збитий [із коня], а сам Данило поранений у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його, — був бо він віком вісімнадцяти літ, був бо він сильний, — і Данило кріпко боровся, побиваючи монголів
