Яка оцінка «Плану Маршалла» (план відбудови післявоєнної Європи за до асигнувань і позик США) найбільше відповідає дійсності:

1) «План Маршалла» був абсолютно збитковий проект для США, оскільки уряд майже

безоплатно надав до близько 17 млрд. доларів»;

2) «План Маршалла» був економічно виправданим проектом, оскільки США перетворили

Європу у вигідного торговельного партнера». Свою відповідь обґрунтуйте.​

Успешные военные действия Александра Невского надолго обеспечили безопасность западных границ Руси, но на востоке русским князьям пришлось переломить голову перед гораздо более сильным врагом - монголо-татарами. При тогдашней малочисленности и разрозненности русского населения нельзя было и думать об освобождении их из под власти. В 1243 году Хан Батый - правитель западной части монгольской державы - Золотой Орды, вручил ярлык великого князя Владимирского на управление покоренными русскими землями отцу Александра - Ярославу Всеволодовичу.

Объяснение:

У 1908 Крит, скориставшись Молодотурецькою революцією, оголосив енозіс з Грецією.[1]

У 1912, коли Сербія, Чорногорія та Греція пред'явили права на управління територією Албанії, Албанія оголосила незалежність.[2]

Османська імперія, слабшаючи, спробувала спертися на до Німеччини, але це лише втягнуло її в Першу світову війну (1914), що закінчилася поразкою Четверного союзу[3].

5 грудня 1917 підписано Ерзінджанськеперемир'я, що закінчило війну Османської та Російської імперій.[4]

Протягом 1917-1918 союзники займають близькосхідні володіння Османської імперії.

Після Першої світової війни Сирія та Ліванперейшли під контроль Франції, Палестина, Йорданія й Ірак — Великої Британії; на заході Аравійського півострова за підтримки англійців (Лоуренс Аравійський) утворилися незалежні держави: Хіджаз, Неджд, Асір і Ємен. Згодом Хиджаз і Асір увійшли до складу Саудівської Аравії.

30 жовтня 1918 було укладено Мудросське перемир'я, за яким був Севрський мирний договір (10 серпня 1920). Фактично Османська імперія була розділена на частини. 1 листопада 1922 Великі національні збори Туреччини прийняли закон про розділення султанату та халіфату, при цьому султанат скасовувався. Так закінчилася більш ніж 600-річна історія Османської імперії.

Розпад Османської імперії супроводжувався масовою різаниною та депортацією християнського населення (вірмен, греків, ассирійців, курдів), що тривала до 1926.

У 1923 підписаний Лозаннський мирний договір, в якому були встановлені нові кордони Туреччини.[5] 29 жовтня 1923 турки проголосили Турецьку республіку на чолі з президентом Мустафою Кемалем Ататюрком.[5]