Тлі яких процесів відбувається творення модерної української нації​

Мне кажется, в характеристике столь масштабной в культурно- плане для все россии личности никаких «или» быть не должно. противопоставления хороши в однозначных вещах. глуп или умен, высок или низок, черен или бел. «реформатор или тиран» — в корне неверное определение. реформируя что-либо, как и реставрируя-ремонтируя, не обойдёшься без «жертв». и потом, почему: «тиран»? он что, как большевистские «реформаторы» 20 века, жег, стрелял, резал, «национализировал» и казнил «врагов народа»? его «брадобрейство» — просто пустяки по сравнению с подлинной тиранией и авторитаризмом. все реформы, с таким напором и жаждой совершенствования производимые молодым максималистически настроенным императором, имели целью «продвинуть»   вверенную ему страну. возвести её на новый уровень, «вывести в свет», приблизить к благам и достижениям цивилизации, которых сам он с юности в европе насмотрелся.  смена кафтана, укорачивание бород, введение иноземных блюд в рацион и праздников в календарь. то, что раскололо «янтарь» и выпустило муху из «тесноты, да не обиды» на свежий воздух. серьезные же реформы, затрагивающие продвижение по службе, некоторое уравнение в правах всех достойных, сообразительных и умелых людей, не могли нести ничего, кроме действительной пользы для культурной и интеллектуальной жизни государства. браки, которыми могли сочетаться люди разных сословий. здесь ли не польза? этот вопрос, правда, более спорный. в заключение хотелось бы сказать, что петр i, по моему мнению, не тиран и не деспот. он старался быть справедливым. и, по большей части, это у него получалось

Права

Объяснение:

Право голосувати в народних зборах. Практично відмерло у I ст. до н. е..

Право цивільної та військової служби.

Повне право власності та укладання угод.

Поняття про який було розроблено в III ст. до н. е. Використовувалося при укладанні договорів між римськими громадянами і іноземцями (перегринами).

Право на законний шлюб, що надавав права Pater familias і автоматичне римське громадянство дітям, народженим в такому шлюбі.

Право збереження повного римського громадянства при переїзді в місто порівнянного статусу, тобто в римські колонії та провінції. Аналогічні права мали латинські громадяни. Якщо громадянин переїжджав у латинську колонію чи залежне царство, його статус знижувався до рівня латинського громадянина.

Імунітет від місцевих правових норм і законів. [2]

Право на пред'явлення судових позовів.

Право на суд (у тому числі і на самозахист).

Право на оскарження судових рішень, у тому числі в суді нижчих інстанцій.

До римського громадянина не могли бути застосовані тортури та тілесні покарання, а також смертна кара у разі державної зради. Не поширювалося на військовослужбовців в період несення дійсної служби.

Обвинувачений у державній зраді римський громадянин мав право на суд в Римі.