Была бы увлечённость политикой. Политические идеологии имеют немало сущностных сходств с религиозными вероучениями, а главное - невозможно объективно сказать, почему одна политическая идеология лучше или правильнее другой (скажем, почему либерализм лучше коммунизма или наоборот). Но многие бы с пеной у рта доказывали, что самая правильная идеология - та, которой они придерживаются. Собственно и сейчас так, но было бы ещё хлеще. Говорили бы, что политические войны самые страшные, что политика - опиум для народа и так далее.
Лицарство виникло у франків у зв'язку з переходом у VIII ст. від народного пішого війська до кінного війська васалів. Піддавшись впливу церкви та поезії, воно виробило моральний та естетичний ідеал воїна, а в епоху Хрестових походів, під впливом виниклих тоді духовно-лицарських орденів, замкнувся у спадкову аристократію, що усвідомлювало себе міжнародним військовим орденом. Посилення державної влади, перевага піхоти над кіннотою, винахід вогнепальної зброї та створення постійного війська до кінця Середньовіччя перетворили феодальне лицарство в політичний стан титулованої знаті.
Епоха лицарів, а разом з нею й головні атрибути: обладунки, зброя, поєдинки — залишилися далеко в минулому. У сучасному світі лицаря, в історичному розумінні цього явища, можна зустріти лише на сторінках книг, у фільмах, або як історичний символ. Незважаючи на дані тенденції, певні аспекти «лицарської епохи» збереглися і в сучасній дійсності, а саме, якості лицарів, які проектуються на чоловіків: честь, благородство, сила, доброта, здатність захистити слабкого[1].
