У 1214 році навколо св. Домініка в Тулузі утворилася перша громада. Статут був затверджений двома роками пізніше папою Гонорієм III. Орден швидко поширився у Франції (тут домініканці спочатку називалися якобитами, тому що перша резиденція ордену в Парижі була при церкві св. Якова), Іспанії і Італії. Найважливішим напрямом діяльності домініканців було поглиблене вивчення теології з метою підготовки грамотних проповідників. Центрами ордену стали Париж і Болонья — два найбільших університетських міст Європи. У 1221 році домініканці мали 70 монастирів, у 1256 році в ордені було 7000 ченців.
Домініканці заснували власні навчальні заклади (у Болоньї, Кельні, Оксфорді та ін), очолювали богословські кафедри в університетах Парижа, Падуї, Праги та інших. З XIII століття домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність, заснували безліч монастирів (зокрема, під Києвом, в Ірані, Китаї). У 1318 році домініканці зуміли організувати в Персії, яка перебувала під владою монголів, архиєпархію.
На першому генеральному капітулі в Болоньї, в 1220 році, домініканський орден був оголошений жебручим: на його членів покладено обов'язок відмовитися від будь-якого майна і доходів і жити милостинею. Ця постанова дотримувалася не повністю, тож 1425 року була скасована папою Мартіном V. У 1227 домініканці здобули право повсюдної проповіді і сповіді. Третій генеральний магістр ордену, святий Раймунд де Пеньяфорт, видав у 1238 році збірку його статутів.
На чолі ордену стоїть магістр, який обирався спочатку довічно, а потім на фіксований термін. У кожній країні є провінційний пріор, у кожному окремому поселенні, що має не менше 12 осіб — конвентуальний пріор. Над ними головує капітул, тобто загальні збори, які скликаються один раз на три роки. Головне завдання нового ордену полягало в місіонерській діяльності серед невірних, але разом з тим він ревно займався церковними проповідями і богослов'ям. До домініканців належали видатні філософи-схоласти (Альберт Великий, Тома Аквінський) і містики (Майстер Екгарт, Джироламо Савонарола, Йоганн Таулер).
З 13 ст. домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність у багатьох країнах світу, в тому числі в Україні. У 1233 заснував монастир під Києвом чернець Яцек Одровонж
военная галерея — одна из галерей зимнего дворца в санкт-петербурге. галерея состоит из 332 портретов генералов, участвовавших в отечественной войне 1812 года. портреты написаны джорджем доу и его ассистентами а. в. поляковым и голике (нем. wilhelm august golike).
кроме портретов, написанных доу, поляковым и голике, в галерее уже в 1830-х годах были помещены большие конные портреты александра i и его союзников — короля фридриха-вильгельма iii и императора австрийского франца i. два первых написаны берлинским придворным художником ф. крюгером, третий — венским живописцем п. крафтом.
в советское время галерею дополнили четырьмя портретами дворцовых гренадер, специальных войск, созданных в 1827 году для охраны дома ветеранов отечественной войны. эти портреты также выполнил джордж доу. позднее галерея была дополнена двумя работами петера фон гесса — «бородинское сражение» и «отступление французов через реку березину».
зал, в котором разместилась галерея, был спроектирован архитектором карло росси и строился с июня по ноябрь 1826 года. он заменил несколько маленьких комнат в середине главного блока зимнего дворца — между белым тронным залом и большим тронным залом, в нескольких шагах от дворцовой церкви. потолок с тремя световыми фонарями был расписан по эскизам дж. скотти. торжественная церемония открытия зала состоялась 25 декабря 1826 года. к открытию галереи многие портреты ещё не были написаны и на стенах были размещены рамы, затянутые зелёным репсом, с именными табличками. по мере написания картины размещались на своих местах. большинство портретов писалось с натуры, а для уже погибших или умерших персонажей использовались портреты, написанные ранее. однако изображения тринадцати героев войны 1812 года не нашли; в связи с этим отведённые для них места затянуты зелёным шёлком.
, начавшийся в зимнем дворце 17 декабря 1837 года уничтожил убранство всех залов, в том числе и военной галереи. но ни один портрет не пострадал. новая отделка галереи была выполнена по чертежам в. п. стасова. архитектор внёс некоторые изменения, придавшие галерее торжественно-строгий и более внушительный облик: длина галереи была увеличена почти на 6 м, а над карнизом разместились хоры — обходная галерея.
