Завдання 1 На основі наведених історичних джерел визначіть, які партії підтримували ідеї самостійності України, а які – автономії. Відповідь аргументуйте за до фрагментів історичних джерел. * Документ 1
З програми «Самостійна Україна» Революційної української партії 1900р.
«...І от посеред таких лихих обставин ми зійшлис докупи, ми згромадилис е одну сім’ю, перейнтї великим болем та жалем до тих страждань, що вщерть наповнили народну душу, і - хай навпаки логіці подій - ми виписали на своєму прапорі: «Одна, єдина нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі». ..Ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято в нас теж силою...Хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців».

Документ 2
Витяг з програми української соціал-демократичноїробітничої партії Грудень 1905р.
«Українська с.-д. партія перш, за есе і головним чином вимагає:
1) демократичної республіки - в якій найвища державна влада у всіх міжнародних і тих внутрішніх ділах, що стосуються всієї Російської держави, належить виключно одному виборному законодавчому зібранню народних представників;
2) автономії України з окремою державною інституцією (сеймом), якому належить право законодавства у внутрішніх справах населення тільки на території України:
3) права кожної нації на культурне і політичне самоопредиення;
4) широкого самоврядування (автономії) місцевого і крайового для всього населення держави:
5) знищення усяких привілеїв класів, верств (сосновій), походження, статі, релігії й нації;
6) рівноправності всіх мов у школах, судах, у крайових, громадських і державних інституціях.»

Документ З
Витяг з програми української народної партії 1906 р.
«Головні завдання Української Народньої Партії - просвітити, освідомити Українців-робітників і хліборобів з боку розуміння їх національних і класових інтересів. Необорна спільна сила з'єднаних українців-робітників і селян учинить захват політичної власти на Україні, знищить визиск, наспіле, нерівність і утворить непідлеглу Україну - Республіку' віїьних працюючих людей. ВІЛЬНА НЕПІДЛЕГЛА САМОСТІЙНА РЕСПУБЛІЦІ - УКРАЇНА РОБОЧИХЛЮДЕЙ
Ми визнаємо тілко добровільні федерації народів; се значить добровільні федерації уже свободних народів. Росія, Австрія, Германія і інші, де рядом з пануючими жиють десятки зневолених націй, му сять поперед розшстись; федерації потім коли і зложаться, то зовсім не в межах сучасних держав, а в залежности од інтересів кожної нації. Можуть бути федерації українців і чехів, поляків і руських і т.д.
Аби позбу тись бюрократичної централізації, яка єсть ворог свободи взагалі, Самостійна Республіка України будучими, мусить бути спіікою віїьних і самоправних українських земель, шо ріжняться умовами життя: такі - Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріжє, Кубань, Чорно-моріє. Поліссє, Гатчина і і. д.
Будуємо і боремося за Самостійну Україну зовсім не для того, аби в їй панували капітаїісти, хоч і українські. Весь час боротьби не забуваємо, що єдине соціаіістичний ідеаі може остаточно задовольнити український пролетаріят і взагаїі працюючий український люд.
Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці.»

Украинская демократично-радикальная партия (УДРП)
«В 1906 на 1 з'їзді партії затверджено програму, побудовану на принципах парламентаризму і федералізму. УДРП виступала за створення загаїьнодержаеного парламенту і крайових представницьких рад для націй, що мають автономію. Оновлена держава розглядалась УДРП як “федерація рівноправних автономно-територіальних одиниць ”. Автономна Україна повинна була управлятись виборною Українською народною радою (сеймом). Рада займалася б виробленням крайової конституції, яку■ не міг відмінити загальнодержавний парламент. Конституція України не повинна вступати у протиріччя із загальнодержавними законами. До компетенції загальнодержавного парламенту відносилися всі зовнішньополітичні, зовнішньоторгові та фінансові питання, оголошення війни та укладення миру, встановлення митних правил, формування і утримання армії. Всі інші питання знаходилися у віданні Українського сойму. В соціально-економічній сфері УДРП проголошувала боротьбу проти ивсякої експлуатації”. У програмі зазначалося, що соціалістичний лад, до якого рухається людство, найкраще забезпечить інтереси громадян. Партія вважала, що земля, фабрики, заводи з часом повинні стати спільною народною власністю. УДРП відстоювала передачу всіх державних, удільних, монастирських, церковних земель у крайовий земельний фонд під управління самоурядових громад та округів. Партія вимагала насильної конфіскації всіх приватних земель і, перш за есе, тих, які здавались в оренду. В цей період передача землі селянам мислилась лише за викуп».