Вважають, що людина повинна вчитися на власних помилках. Це твердження стосується й будь-якого народу: він має пам'ятати радісні і трагічні сторінки історії своєї держави. Українська історія також налічує чимало подій, які ми просто зобов'язані не забувати, аби не повторювати своїх помилок наново. Волелюбності, одностайності в бажанні покращити життя народу, прагненню самим визначати долю Батьківщини навчила нас українська історія. Так, здобуття незалежності в 1991 році — це результат "уроків", які дали нам князі-патріоти Київської Русі, що захищали землі від набігів незліченних ворогів; це наслідок діяльності українських гетьманів, які понад усе ставили долю Батьківщини; це відлуння доль вітчизняних митців, які не схилили голови ні перед царським режимом, ні перед репресіями радянських часів... Сьогодні Україна є соборною тільки тому, що наша історія — це літопис подвигів, жертовності й любові до рідної землі.
Объяснение:
1) Постоянные войны с Турцией и Венецией истощали казну, вынуждая императора вводить всё новые и новые налоги, из-за чего жители империи разорялись и нищали;
2) Вынужденная же передача контроля над торговлей на Черном море в руки купцов из Генуи в обмен на в борьбе с Венецией; доходы от этой торговли перестают поступать в казну, что ещё больше усугубляет экономический кризис;
3) Увеличение политического влияния Генуи на Византию, из квартала Константинополя, отданного гэнуэзским купцам, образуется так называемое "государство в государстве";
4) Страны Балканского полуострова отказываются подчиняться власти византийского императора, в Сербии, Болгарии и Македонии вспыхивают восстания;
5) Вследствие уменьшения политического влияния Византии уменьшается роль Константинополя как центра мирового православия.
