Нове об’єднання Галицької і Волинської земель в одне князівство здійснив Данило Романович.
Протягом більш як двадцяти років після смерті Романа молоді Романовичі не відігравали майже ніякої ролі в бурхливих подіях, що розгорталися в Галичині. Угорський король Андрій і краківський князь Лешко, які проголосили себе протекторами молодих князів, використовували їх у власних інтересах, не забезпечуючи Романовичам нічого з земель їх батька. Тільки завдяки великій енергії княгині Романової сини здобули мізерні частини батьківських земель на Волині. Лешко, який розпоряджався волинськими землями, 1209 р., на прохання берестян, погодився дати Василькові Берестя, пізніше перевів його до Белза, а 1213 р. пересунув у далекий Кам’янець над Горинню. Туди переїхав також Данило, який перебував на Угорщині. Дещо пізніше Романовичі одержали Тихомль і Перемиль 1. Хоч територія, якою розпоряджалися молоді князі, була невелика, вона стала базою для їх дальшої діяльності. Сидячи у другорядних волостях, Романовичі не залишали надії, що їм доведеться здобути всю батьківщину: «Чи так, чи інакше, — Володимир буде наш» 2.
При Романовичах зібралися колишні бояри Романа, які залишилися їм вірними, вони до князям організувати військові сили *. Розпоряджаючись своїм військом, Романовичі добули великий авторитет серед князів. 1215 р. Лешко примусив Олександра Всеволодовича повернути Романовичам Володимир 3. Володіючи столичним містом, князі почали вести самостійну політику. Головну роль відіграв Данило, а Василько був його вірним помічником.
ответ:
древний еги́пет, самоназвание та-кемет, та-мери, та-уи и др. (транслит. егип. ta-kmt, ta-mrj, ta-wy), ке́м — название региона и культуры значительной цивилизации древнего мира, существовавшей на северо-востоке африки вдоль нижнего течения реки нил. древнего египта составляет около 40 веков и подразделяется исследователями на додинастический период (относится к финалу периода, краткий обзор которого также приводится в статье), династический период (основной этап существования египетской цивилизации протяжённостью около 27 веков), эллинистический период (синтез с греко-македонской культурой под властью династии птолемеев), римский период (в составе византии хотя и относится уже к раннему средневековью, при этом также иногда рассматривается в рамках изучения древнего египта. временные границы начинаются с iv века и заканчиваются арабским завоеванием в vii веке.
можно сказать, что искусство древнего египта — это монументальное искусство, служившее в основном целям религиозного культа. особенностью его является то, что большинство произведений создавалось для мёртвых. древнеегипетские мастера хорошо обращались с камнем, металлом, деревом и стеклом.
спецификой большинства древнеегипетских источников является то, что они так или иначе связаны с культом. наиболее хорошей сохранности дошли до нас памятники, которые создавались с использованием прочных и долговечных материалов (наиболее распространённый — камень), ведь от того, сколько просуществует заупокойный инвентарь египтянина, зависела его загробная жизнь. предметы повседневной жизни египтян создавались из менее прочных материалов (порча которых к тому же усиливалась влиянием климата нильской долины) и сохранились в малых количествах. немного памятников сохранилось из дельты нила.
