Напишите рассказ про улицу Тукая в Казани не менее 10 предложений​

Объяснение:

Свої поселення давні слов’яни споруджували зазвичай поблизу річок, струмків та озер, поряд із заплавними луками. Тобто місце обирали так, щоб земля була родючою й легкою для обробітку, а на луках росли соковиті трави. Поселення були неукріплені, на відміну від трипільських не мали чіткої забудови. Житла були наземні або заглиблені (напівземлянки, землянки). Стіни споруджувалися на дерев’яному каркасі з плетеної лози (ззовні їх обмазували глиною) або були складені зі зрубаних стовбурів. У деяких житлах були прибудови типу сіней. Земляні долівки, очевидно, покривали соломою або очеретом. У багатьох помешканнях на долівці облаштовували відкриті вогнища, інколи печі з каменю або глини.

Неподалік від житла була господарська частина подвір’я. Найближче містилися господарські ями, які використовувались як зерносховища та погреби для продуктів. Трохи далі – комора, хлів для худоби, невеликі будівлі, що могли служити для утримання свійської птиці чи дрібної худоби.

Давньослов’янські поселення розташовувалися на невеликій відстані (до п’яти км) одне від одного, досить часто «гніздами» (групами родичів). Кожне таке «гніздо» складалася з 10–15 поселень і належало одній громаді (общині). Общини ж об’єднувалися в племена. На чолі племені стояв обраний громадою вождь. Якщо виникала потреба боронитися від сильного ворога, то племена слов’ян об’єднувалися в міжплемінні воєнні союзи.

Я проснулся ранним утром с первым криком петуха. Зевнув и потянувшись, я встал на ноги и подошел к окну-бойнице. Распахнул деревянные створки и моим глазам открылся привычный вид, окружающий замок. От глубокого земляного рва, наполненного водой и окружающего замок, в безграничную даль простирались дикие леса. Кое-где просматривались посевные поля. Во дворе уже бегали многочисленные слуги. Воины чистили одежды и точили оружие. Из конюшен выводили красавцев коней. Все жители замка готовились к походу во дворец короля. 
Я был знатным воином и считался слугой короля. Служу я у Карла Великого. Участвоваю практически во всех военных походах, но и не забываю о собственном хозяйстве. Мои многочисленные владения были не совсем моей собственностью: ведь я получил их от короля за верную службу. Так как владения мои назывались феодом, то меня самого можно считать самым настоящим феодалом. 
Однажды, получив первую землю в дар от короля, я принес ему присягу – клятву верности. О-о-о! Это происходило в торжественной обстановке во дворце короля. Я встал на одно колено перед государем и, держа его за руку, произнес священную клятву. В ней я с гордостью перечислил свои обязанности. Затем король поцеловал меня и в знак их нерушимой дружбы подарил очень дорогой подарок. Я посмотрел на средний палец правой руки. На нем красовался очень большой перстень с драгоценным камнем. 
Вот в этот торжественный день, я стал хозяином ему земель. За это я всегда хранил верность своему королю. И сегодня я встал очень рано, чтобы вовремя прибыть в замок Карла Великого. Король объявил новый поход на земли саксов.