Економіка, яка склалася в Греції в V—IV ст. до н. е., визначила характер соціальної структури старогрецького суспільства. Поширення трудомістких сільськогосподарських галузей і їх часткова орієнтація на ринок, розвиток ремісничого виробництва і товарно-грошового звернення залучали до нових трудових операцій певні групи населення, підвищували їх питому вагу в суспільстві.
Економічна система, яка склалася в торгово-ремісничих полісах і Греції загалом, не могла існувати без залучення до праці великих мас рабів, кількість і питома вага яких в грецькому суспільстві V—IV ст. до н. е. безперервно зростала. Основними виробничими осередками стали приватні господарства, будь-то дрібні селянські ділянки і великі маєтки на хорі або різні за розміром ергастерії в місті, тоді як державні або храмові господарства не отримали такого розвитку, як в давньосхідних суспільствах. Усі ці особливості господарської структури призвели до формування такої системи соціальних відносин, яка може бути визначена як класичне рабство.
Система класичного рабства сформувалася у більш менш закінченому вигляді в найбільш розвинених торгово-ремісничих центрах, тоді як в аграрних полісах соціальна структура відрізнялася цілим рядом істотних особливостей. Найбільш яскравим прикладом є афінське суспільство, характеристика якого дозволяє показати особливості соціального ладу торгово-ремісничих полісів, що грають провідну роль в історичному розвитку Давньої Греції V—IV ст. до н. е.
Грецьке суспільство класичної епохи ділилося на три основні класи: клас рабів, клас дрібних вільних виробників і панівний клас. Класи — це великі групи людей, які розрізняються за їх місцем в системі громадського виробництва, щодо засобів виробництва, за роллю в громадській організації праці, за отримання і розмірами наявного у них багатства, за характером свого менталітету життя.
