ІВ Програма Радикальної партії по суті мало чим різнилася від програми Демократичної партії і не привабила широких кіл інтелігенції, а тим паче народніх. Старші або зовсім були байдужі до всяких програм, або зосталися в Демократичній партії, а молодші українці та селяни й робітники гуртувалися в Революційній українській партії (РУП), яка перетворилася в Українську соціал-демократичну робітничу партію (хоч міського робітництва майже не мала), з якої згодом виділилася частина в "Спілку", що з'єдналася з Російською соціал-демократичною партією на Україні...» (Є. Чикаленко)

1.2. «Восени 1905 року, на з'їзді Демократичної партії, делегати від громад мало не одноголосно згодилися на об'єднання обох партій, зважаючи на наближення виборів до Державної думи та на можливість незабаром видавати газети на українській мові. Вибрали комісію з трьох душ: І. Шрага, Є. Тимченка та мене і доручили їй самій виробити умови об'єднання і йти на всякі уступки, але у всякому разі з'єднатися тільки під назвою Демократично-радикальна партія» (Є. Чикаленко).​

Есть в истории фигуры, роль которых продолжаем осмысливать и сейчас, открывая в их деятельности новые грани, которые неожиданно оказываются весьма актуальными для Украины, особенно, если принять во внимание нелегкий процесс евроинтеграции нашего государства. Таким был князь Витовт Великий (1350 - 1430) - некоронованный король государства Литовской, Русской и Жемайтийского (своеобразный средневековый аналог объединенной Европы). Именно при нем (в 1410 году) была выиграна Грюнвальдская битва, а 1429-го в подконтрольном Витовту Луцке состоялся съезд европейских монахов. Этому неординарному деятелю мировой, литовской и украинской истории было посвящено Международную научно-практическую конференцию «Князь Витовт: историческая фигура на фоне эпохи», которая состоялась 20 мая в Восточно национальном университете имени Леси Украинский. Открыла ее доктор исторических наук, профессор, проректор по научно-педагогической и учебной работы и рекрутации Светлана Гаврилюк. Во вступительном слове госпожа проректор напомнила о сложной геополитической ситуации, в которой оказалась Украина в XXI веке, и подчеркнула необходимость всеевропейской объединения усилий для противостояния агрессии со стороны России, приведя в пример такого протообьеднання именно деятельность князя Витовта.

С приветственными речами выступили организаторы конференции - ректор Леси вуза, доктор биологических наук, профессор Игорь Коцан, ректор Университета Витовта Великого в Каунасе (Литовская Республика), профессор Юозас Аугутис и декан факультета философии Люблинского католического университета Иоанна Павла II госпожа Моника Вальчак (представляла интересы ректора этого университета, профессора Антони Дембиньски).

Объяснение:

Народився Вітовт близько 1350 року. Точна дата його народження невідома. Хроніст Конрад Бічін (нім. Conrad Bitschin) при описі битви при Руда (1370) згадав, що брав участь в битві Вітовту було двадцять років. За Кромер, в 1430 році Вітовта було вісімдесят [5]. Батько Вітовта Кейстут і його дядько Ольгерд правили спільно і не боролися за владу між собою. Ольгерд був великим князем і займався східними та південними справами, Кейстут вів запеклу боротьбу з тевтонськими лицарями на північному заході [6]. Матір'ю Вітовта була друга дружина Кейстута Бирута, про яку відомо вкрай мало (приблизно, вона була язичницької жрицею)