Революція 1905—1907 рр. довела, що аграрне питання з економічного переросло в політичне. Його нерозв'язаність поглиблювала конфронтацію в суспільстві,
посилювала соціальне напруження та політичну нестабільність. Будучи залишком
феодалізму, самодержавство тривалий час консервувало свою опору
релiкти часів кріпосніцтва: поміщицьке землеволодіння та селянську общину.
На початку ХХ ст. деградація поміщицького землеволодіння стала цілком очевидною.
а община показала не шше свою нездатність ефективно господарювати, а й належно
контролювати настрої селян. Саме тоді ще
в ході революції прем'єр-міністром П. Столінім було проголошено курс на
реформування аграрного сектора. Комплекс реформ, розпочатих указом 9 листопада
1906 р., був логічним продовженням модернізаційних процесів у Росії середині XIX
ст. У його основі лежало три головні ідеї: руйнування селянської обшні, дозвіл
селяніну отримати землю в приватну власність (хутір чі відруб), переселення селян у
малозаселені райони Сибіру. Середньої Азії, Північного Кавказу. Стрижнем
столипінської аграрної реформи була ставка на особисту ініціативу та конкуренцію,
які протиставлялися традиційній общинній рівності та бідності.
Завдання 1
1. Як автор пояснює причини, що спонукали Століна до проведення аграрної
реформи? Чи згодні ви з його точкою зору ? Чол?
2. Які три головні завдання повинна була вирішити ця реформа?
До іть будласка​