Похід у Таврію за волею — масовий похід українських кріпосних селян до Перекопу з метою поселитися в Криму і отримати волю від кріпацької залежності. Розпочався в квітні 1856 року. Похід був спрямований на відновлення соціальних і національних прав українців в Російській імперії[1].
Є другим після "Київської козаччини" за масовістю селянським рухом України в середині 19 століття. Приводом до руху стали чутки про те, що нібито царський уряд пропонує всім охочим переселитися на спустілий після Кримської війни 1853—1856 Крим. Також згідно з чутками кріпаки-переселенці отримають за це волю, матеріальну до добру платню тощо.
Волжская Булгария была государством раннефеодального типа. Во главе государства стоял эмир или эльтебер (предводитель, глава страны). Ремесленники-медники производили в основном изделия бытового назначения - ритуальную и светскую посуду (кумганы, блюда, кубки и др.), также полированные медные зеркала, украшения и декоративные детали для конской сбруи. Ювелирное ремесло, которое вобрало в себя бронзолитейное искусство, чеканку по меди, а также изготовление украшений и дорогой посуды из золота и серебра с драгоценными и полудрагоценными камнями, занимало в булгарском обществе особенно важное место, ибо его изделия, прежде всего, пользовались высоким спросом в самой Булгарии, а также были известны за ее пределами в ближних и дальних странах.
Объяснение:
