Країни з якими межувала османська імперія? ​

Королівство Польське (лат. Regnum Poloniae, пол. Królestwo Polskie) — польська середньовічна і ранньомодерна монархія утворена у 1025 році, коли був коронований великопольський князь Болеслав І Хоробрий. Пізніше титул польського короля носив син Болеслава, Мешко ІІ (1025—1031), Болеслав ІІ Сміливий (1076—1079), Пшемислав ІІ (1290—1295) та Вацлав II (1300—1305). Після подолання політичної роздробленості Польщі та коронації 1320 року Владислава I Локетка й аж до 3-го поділу Речі Посполитої у 1795 році королями були всі наступні володарі Польщі. Разом з тим, у середині XIV ст. відбулося відокремлення в рамках польської монархії інституту держави від особи конкретного короля: власне інститут держави, що міг функціонувати незалежно від наявності чи відсутності короля, оформився як Корона Королівства Польського. За умовами Люблінської унії 1569 року, Королівство Польське («Корона») стало однією з двох частин Речі Посполитої поруч з Великим князівством Литовським.

Внутрішня і зовнішня політика

Фрідріха 2 У внутрішній політиці Фрідріх II хотів показати, що не позбавлений ліберальних ідей і близький до французьких просвітителів (зокрема, до Вольтера). Тому він скасував тортури, спростив судочинство, розширив початкову освіту. Щоб залучити до Пруссії переселенців, Фрідріх не раз заявляв про свою віротерпимість. Однак за багатьма його прогресивними кроками ховалися зовсім інші помисли. Наприклад, видаючи себе за прихильника вільнодумства, прусський король проводив найсуворішу цензуру. Проте йому вдалося створити образ освіченого монарха, і в історію він увійшов як Фрідріх II Великий. Головною своєю справою Фрідріх вважав військові походи, в яких він показав себе себе неабияким полководцем і мудрим стратегом. Пруссія зуміла захопити у Австрії більшу частину економічно розвиненої Сілезії (1740-1745). У 1756 він розв’язав Семирічну війну, під час якої не раз перемагав австрійські і французькі війська. Але в результаті першого поділу Польщі, якого Фрідріх наполегливо домагався, Пруссії вдалося приєднати польські землі по нижній течії Вісли.

Фрідріх 2: риси характеру та захоплення

Фрідріх був поліглотом, крім рідної німецької мови, король володів французькою, англійською, іспанською, португальською та італійською; читав на латині, грецькій та давньогрецькій. У побуті любив простоту, порядок, поміркованість, був ощадливий до скнарості. Вставав рано (пізніше 6 години ранку). З дитинства любив музику. Щовечора він відводив одну годину і для гри на флейті. У вільний час він писав книги. У спілкуванні іноді був надто уїдливий. Також він любив і тримав багато собак. На війні Фрідріх був хоробрий і ніколи не падав духом. Він особисто водив своїх солдатів в атаку. Фрідріх блискавично приймав рішення і настільки ж швидко їх реалізовував, що часто давало йому перевагу над противниками, які узгоджували свої дії з монархом.

Результати правління Фрідріха 2

Фрідріх II прославився своєю любов’ю до військового мундиру. Він створив одну з найсильніших армій в Західній Європі, вона нараховувала близько 200 тисяч осіб (величезна цифра на ті часи), на її утримання витрачалися величезні гроші. Армія Фрідріха II – це перш за все сліпе підкорення, механічне виконання наказів і сувора дисципліна. Пруссія під час правління Фрідріха 2 перетворилася у військовий табір, селяни і городяни працювали на армію, в яку насильно заганяли міське чоловіче населення і селян-рекрутів. Але офіцерами могли бути тільки дворяни. Фрідріх 2 провів реформи, що укріпили прусську армію, промисловість та освіту країни. Він вів затяжні війни з Австрією (1740—1742, 1744—1745, 1756—1763) за Сілезію; здобув її в результаті Семирічної війни. Внаслідок першого поділу Речі Посполитої (1772) приєднав до королівства Польську Пруссію (Західну Пруссію), таким чином об’єднавши усю історичну Пруссію. Змінив власний титул «король в Пруссії» на «король Пруссії» (1772). Захистив Баварію від поглинання Австрією в ході війни за баварську спадщину (1778—1779). Підтримував Просвітництво, був одним із представників освіченого абсолютизму, називав себе «першим слугою держави». Виступав патроном наук та мистецтв, заохочував німецьку еміграцію до Пруссії, проголосив свободу віросповідання, заборонив тортури, допустив до державного управління, судочинства та освіти вихідців з простолюду. Збудував палац Сансусі (1747). У німецькій традиційній історіографії ХІХ—ХХ століття зображується як національний герой Німеччини, видатний стратег, мудрий і ефективний правитель. Прізвиська — Фрідріх Великий (за перетоворення Пруссії на велику європейську державу); «Старий Фріц» ( за найтриваліше правління серед прусських королів); «картопляний король» (за насаджування культури картоплі).