При якому королі Франція стала наймогутнішою краіною Європи​

Выборы Президента РСФСР и августовский политический кризис 1991 г. создали предпосылки для решительных действий в экономике. 28 октября 1991 г. на V съезде народных депутатов Б. Н Ельцин выступил с программой перехода к рынку. Президент предложил радикально изменить экономическую систему страны

Он заявил о либерализации цен и торговли Что стояло за этими словами? Государство должно было отказаться от реагирования цен, чтобы наполнить рынок товарами

Предлагалось начать структурную перестройку промышленности, приватизировать (передать в частную собственность) большинство объектов государственной собственности, начать земельную реформу и со временем разрешить куплю-продажу земли. Говорилось о необходимости активизировать внешнеэкономические связи России с другими странами, снять ограничения на внешнеторговые операции, ввести российскую национальную валюту (рубль) и обеспечить его конвертируемость (свободный обмен на иностранную валюту).

Самым болезненным было решение о либерализации цен: на это, опасаясь социального взрыва, так и не пошло руководство СССР за все годы перестройки

ответственным за проведение реформ стал один из их разработчиков вице-премьер Правительства РСФСР Е. Т Гайдар.

Термін для означення низки історичних українських земель, а саме: Буковини, Волині, Галичини, Поділля, Закарпаття, а також Західного Полісся.

У контексті історії України XX ст. найчастіше вживається для означення територій, приєднаних до Радянського Союзу і включених до складу УРСР на початку Другої світової війни та після її закінчення, а також суміжних з ними територій. У різні часи під даний термін підпадали різні частини українських етнічних земель.

Більшість з цих територій входили до складу Галицько-Волинського королівства. По занепаді останнього Південно-Західна Україна (Галичина та Західне Поділля) відійшла до Польського королівства, Закарпаття — до Угорського королівства, Буковина та Покуття — до Молдавського князівства, а Північно-Західна Україна — Волинь — разом зі Східним Поділлям та Центральною Україною до Великого Князівства Литовського, Руського і Жмудського. Після Люблінської Унії всі ці землі увійшли до складу Речі Посполитої. В період національно-визвольного руху українців, відомого як Хмельниччина, та втрати Польським королівством влади над центральними етнічними українськими землями, територія сучасних західних областей за Зборівським договором, залишилася в складі Польської корони, де на українських етнічних землях продовжували існувати Подільське, Руське, Волинське та Белзьке воєводства. Закарпаття продовжувало залишатися в складі Угорського королівства. Під владу Гетьмана Війська Запорозького відійшли лише території сучасних Вінниччини, Житомирщини та північно-східної околиці сучасної Рівненщини. Після останнього поділу Речі Посполитої у 1795 р. ці території були розділені між Австро-Угорщиною (Закарпаття, Галичина з частиною Західного Поділля та Буковина) та Російською імперією (більша частина Поділля та Волинь з Поліссям). У першій половині XX століття частина з них входили у Західноукраїнську Народну Республіку, а також у т. зв. міжвоєнну Польщу (за винятком території сучасної Хмельницької області), Румунію (не враховується Ізмаїльська область) та