Во время правления Александра Невского у Руси было две опасности – со стороны татаро-монголов и со стороны немцев и шведов. Сил и возможностей разобраться с двумя противниками сразу было невозможно, поэтому Александр Невский пошел на сотрудничество с Ордой, это позволяло ему заручиться поддержкой и иметь больше шансов отразить нападения немцев и шведов.
Поэтому во время правления Александра Невского татаро-монголы не нападали на Русь, но зато нападали крестоносцы, немцы и шведы. Например, со шведами воевали в 1240 году в Невской битве и одержали победу (правда, татаро-монголы ничем не но ненападение тоже в какой-то мере и в 1242 году состоялось Ледовое побоище, в рамках которого Александр Невский и его войско победили ливонцев. Обе битвы Невскому остановить нападения с западной стороны, остановить крестовые походы.
Почему Александр невский выбрал войну с западными соперниками, а не стал бороться с Ордой, которая почти полностью захватила Русь? Дело в том, что Русь была слабой и дополнительно ослаблена зависимость от орды. И наоборот, Орда была очень сильной. Победить Орду для Руси в тот момент представлялось чем-то за гранью фантастики.
Объяснение:
Возможно, он искренне симпотизировал Орде, потому что он лично скомандовал отрезать уши зачинщикам новгородских восстаний (которые были подняты его братом).
2. Формування яничарів — у «кращі часи», у ХVІ столітті, їхня кількість сягала 80, ба навіть 100 тисяч бійців), вони виконували різноманітні функції: по-перше, були головною ударною силою султанської армії під час грандіозних завойовницьких походів теренами Східної та Південної Європи (України зокрема), Балканів, Середземноморських країн, згодом — Угорщини, Австрії, держав Сходу (Іран, Ірак, Палестина), Кавказу (Вірменія, Грузія)...
3. Турецьке військо після битви залишило Косово поле і рушила на схід, так як новий султан Баязид побоювався за свою владу і прагнув зміцнити свій вплив.
4. Син Мурада ІІ, Мехмед ІІ Завойовник, реформував Османську державу і військо. 29 травня 1453 року він захопив візантійський Константинополь, що став новою столицею Османів під османською назвою Стамбул.