Причини розгортання руху опору окупантам в Україні:
окупація Батьківщини загарбниками;
жорстокість окупаційного режиму;
організаційна діяльність радянського керівництва, керівництва ОУН.
В Україні було дві течії Опору:
Радянська
Українська націоналістична
Радянська течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) відновлення радянської влади
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - партизанські загони, з'єднання, радянське підпілля.
Основні райони дій: Сумщина, Чернігівщина, українське Полісся.
Найвідоміші командири партизанських загонів: С. Ковпак, О. Сабуров, М. Наумов, О. Федоров, Я. Мельник
Українська націоналістична течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) домогтися державної незалежності України
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - похідні групи, підпілля ОУН, УПА та інші формування
Основні райони дій: українське Полісся, Галичина, Волинь
Керівники: А. Мельник (ОУН-М), С. Бандера (ОУН-Б), Я. СтецькоПричини розгортання руху опору окупантам в Україні:
окупація Батьківщини загарбниками;
жорстокість окупаційного режиму;
організаційна діяльність радянського керівництва, керівництва ОУН.
В Україні було дві течії Опору:
Радянська
Українська націоналістична
Радянська течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) відновлення радянської влади
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - партизанські загони, з'єднання, радянське підпілля.
Основні райони дій: Сумщина, Чернігівщина, українське Полісся.
Найвідоміші командири партизанських загонів: С. Ковпак, О. Сабуров, М. Наумов, О. Федоров, Я. Мельник
Українська націоналістична течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) домогтися державної незалежності України
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - похідні групи, підпілля ОУН, УПА та інші формування
Основні райони дій: українське Полісся, Галичина, Волинь
Керівники: А. Мельник (ОУН-М), С. Бандера (ОУН-Б), Я. Стецько
необходимо подчеркнуть, что основной составляющей социально- развития японии в xvii – первой половине xix в. являлось нарастание кризиса феодальных отношений и постепенное формирование основ для последующего капиталистического развития страны. в свете этой наиболее важной тенденции следует проанализировать изменения в положении феодального сословия, крестьянства, а также городских слоев японского общества. данные изменения происходили, несмотря на попытки сегунов законодательно регламентировать жизнь различных социальных групп.следует отметить, что под влиянием роста товарно-денежных отношений происходили постепенные расслоение и распад наиболее многочисленной группы феодального сословия – самурайства, фактически утратившего после объединения страны свою основную – военную функцию. с другой стороны, нужно обратить внимание и на процессы, связанные с социальной дифференциацией среди японского крестьянства. тенденция к распространению товарно-денежных отношений в японской деревне была, однако существенно замедлена вследствие жестких ограничений и регламентации со стороны сегуната.анализируя социально- развитие японии в xvii – первой половине xix в. необходимо особо отметить значение городов. крупные японские города являлись центрами торгового капитала и играли огромную роль в развитии связей между различными регионами страны. именно в городах, несмотря на ограничения, введенные сегунатом, в конце xviii в. наряду с традиционными «дза» (ремесленными цехами) стали возникать первые мануфактурные производства.социально- изменения, происходившие в японии, затронули фактически все слои ее населения. к середине xix в. политика сегунов токугава, направленная на искусственную изоляцию страны и жесткую регламентацию ее жизни, к нарастанию внутреннего кризиса. в японии сформировался мощный блок антитокугавских сил, одержавших победу в ходе революции «мэйдзи».
