Визначте ті завдання, які були притаманнi для революції 1905-1907 рр. (три правильні відповіді). А ліквідація кріпацтва

Б. захист приватної власності і ініціативи

В ліквідація самодержавства встановлення конституційно-демократичного ладу

Г. укріплення самодержавства

Д. забезпечення умов на онально-культурного розвитку народам імперії

Е. розв'язання аграрного питання

Є. централізація Російської імперії​

Надеюсь Удачи.В своем развитии древнерусское государство ряд этапов.
На первом этапе образования древнерусского государства (VIII-середина IХ вв. ) происходит вызревание предпосылок, складывание межплеменных союзов и их центров - княжений, которые упоминаются у восточных авторов. К IХ в. восходит появление системы полюдья, т. е. сбора с общинников в пользу князя дани, которая в ту эпоху, скорее всего, носила еще добровольный характер и воспринималась как возмещение за военные и управленческие услуги.

На втором этапе (2-ая половина IХ - середина Х в. ) процесс складывания государства ускоряется во многом благодаря активному вмешательству внешних сил - хазар и норманнов (варягов) . ПВЛ говорит о набегах воинственных обитателей Северной Европы, вынудивших ильменских словен, кривичей и финно-угорские племена чуди и веси платить дань. На Юге же хазары собирали дань с полян, северян, радимичей и вятичей.

Третий, завершающий этап складывания государства начинается с реформ княгини Ольги. Отомстив древлянам за смерть своего мужа, она устанавливает фиксированную норму дани, а для ее сбора устраивает “погосты”, ставшие опорой княжеской власти на местах. Политика ее сына Святослава (964-972), прославившегося победой над Хазарией и походами на Дунай, закончившимися неудачей, требовала мобилизации значительных сил на внешние завоевания. Это несколько задержало внутреннее устроение русской земли.

Входження до складу австрійської імперії спричинило для західних українців, як і для наддніпрянських українців чимало змін. Вони також опинилися у складі імперської структури управління прикметники рисами якої були перевага інтересів центру, засилля чиновництва, прагнення до регламентації життя підданих розпорядженнями зі столиці.

У 1780-1782 pp. Йосиф II видав декілька законів, за якими селяни звільнялися від особистої залежності та панщина обмежувалася трьома днями на тиждень. Водночас селянам надавалися мінімальні громадянські права - одружуватися без дозволу пана, посилати дітей навчатися до школи, ліквідовано право пана судити селянина тощо. У 1789 р. Йосиф II видав закон про ліквідацію панщини, проте після його смерті цю норму скасували.