Какое прозвание получил Александр III за ведение внешней политики?
Миротворец
2 Кто получил власть в Болгарии после переворота в 1886 г.?
Фердинанд Кобург
3 Назовите одну из особенностей экономических отношений России и Франции в 1890-е гг., которая их сближению
Франция ввозила капиталы в Россию, вкладывая их в российское производство
4. Отметьте европейскую державу, которая не заключила договор на случай военных действий и не вступила в крупные политические союзы в начале 1890-х гг.
Англия
5 Какое событие произошло в 1887 г.?
заключён «перестраховочный» договор между Россией и Германией
6 Основной задачей внешней политики России в последней четверти XIX в. было
1) поддержание добрососедских и мирных отношений со всеми странами
7 Какое из перечисленных ниже понятий связано с внешней политикой России второй половины XIX в.?
«Союз трёх императоров»
8 Сближение России и Франции в годы правления Александра III выразилось в
подписании военной конвенции
9 Пост министра иностранных дел в правлении императора Александра III занимал
Н. К. Гире
10 Что из перечисленного ниже относится к результатам внешней политики Александра III?
разрыв дипломатических отношений между Россией и Болгарией
11 В каком году был заключён Тройственный союз?
1882 г.
12 Какое название получило взаимное повышение пошлин на ввозимые товары России и Германии?
таможенная война
13 Государем какой страны стал Фердинанд Кобург в результате переворота 1886 г.?
Болгарии
15. Какал страна из перечисленных активно выдавала займы для российской экономики в конце XIX в.?
Франция
15. Страна, провозгласившая объединение в результате победы над Францией в войне 1870-1871 гг., — это
Германия
Кри́мські тата́ри (крим. qırımtatarlar, в однині — qırımtatar) або кри́мці (крим. qırımlılar, в однині — qırımlı) — східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму; разом з малочисельними караїмами та кримчаками кримські татари відносяться до корінного населення Кримського півострова[5][6]. Розмовляють кримськотатарською мовою, яка належить до тюркської групи алтайської мовної сім'ї.
Проживають на півдні України (переважно в АР Крим, а також в Херсонській та Запорізьскій області — понад 250 тис. за переписом 2001 року, близько 300 тис. за оцінками на 2012 рік[7]), у Туреччині (від 150 тис. до 1 млн[8]), Румунії (20 тис., 2011), Узбекистані, Росії (найбільше — у Краснодарському краї), 2,4 тис., 2010), Болгарії (бл. 1 тис., 2011). За даними місцевих кримськотатарських організацій кримськотатарська діаспора в Туреччині налічує сотні тисяч осіб, однак точні дані її чисельності відсутні, оскільки в Туреччині не публікуються дані про етнічний склад населення країни. Загальна кількість жителів, чиї предки в різний час імігрували до країни з Криму, оцінюється в Туреччині в 4-6 млн, але більшість цих людей вже асимілювалися і вважають себе не кримськими татарами, а турками з кримськими корнями (або зовсім не пам'ятають своїх корінь)[9].
Переважна більшість кримських татар — мусульмани-суніти ханафітського мазхабу.
