Наме́стник — историческая должность (чин, звание) в России, Великом княжестве Литовском и других странах, руководитель крупной административно-территориальной единицы.
Наместник (представитель князя) в Древней Руси — руководитель органа местного управления, который назначался князем в города и их уезды. Наместники пришли на смену посадникам и содержались на основе кормления.
Со времени правления Ивана IV значение наместников стало уменьшаться, и с XVIII века наместников на Руси заменяют воеводами и генерал-губернаторами по учреждению в Российской империи губерний в 1775 году. Позже звание «наместник» сохранилось для генерал-губернаторов Царства Польского (до 1874 года) и Кавказа (до 1883 года), восстановлено 1905 году.
Объяснение:
Середньові́ччя — період європейської історії від V століття (падіння Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродження та Реформації, кінець XV століття — початок XVI століття. За усталеною періодизацією раннє середньовіччя швидше відбулося у Західній Європі, аніж у Східній (близько IX—XI).
Середньовіччя як загальносвітовий період в історичному розвитку країн Азії, Північної Африки, Америки є дискусійним питанням. Зараз панує думка, що середньовіччя як явище є суто регіональним, але цим словом часто користуються для опису подій, що сталися 500—1500 років тому, незалежно від регіону та специфіки.
Объяснение:
