На 1 и 2 можно не атпичать ​

давньогрецькі храми

Найважливішим завданням архітектури у греків, як і будь-якого взагалі народу, було будівництво храмів. Воно породило і виробило художні форми, які перейшли потім до споруд будь-якого роду. У всі продовження історичного життя Греції її храми постійно зберігали один і той же основний тип, згодом засвоєний і римлянами. Грецькі храми анітрохи не походили на храми Єгипту і Сходу: це були не колосальні, що вселяють релігійний страх таємничі капища грізних, жахливих божеств, а веселі, привітні оселі людиноподібних богів, влаштовані на зразок жител смертних, але тільки більш витончені і багаті. Якщо вірити Павзаній, спочатку храми будувалися з дерева. Потім їх стали споруджувати з каменю, причому, проте, втрималися деякі елементи і прийоми дерев'яного зодчества. Грецький храм представляв собою будівлю в основному помірних розмірів, що стояло всередині священної огорожі (ι 'ερόν) на фундаменті про декілька щаблях і представляло в най шому своєму виді схожість з довгастим будинком, що має в плані два складені разом квадрата і двускатную, досить положисту дах; одна з коротких його сторін не виходила назовні стіною, яку тут замінювали дві пілястри по краях і стоять в прольоті між ними дві (іноді 4, 6 і т. д., але завжди парні числом) колони, кілька відступивши вглиб будівлі (звичайно на ⅓ квадрата), воно було перегороджено поперечною стіною з дверима в середині, так що виходили рід ганку або критих сіней (притвор, πρόναος) і внутрішнє, замкнутий з усіх боків приміщення - святилище (ναός, cella), де стояла статуя божества і куди ніхто не мав права входити, крім жерців. Подібне будівлю звані. «Храмом в пилястрах» (ι 'ερόν ε' ν παραστάσιν, templum in antis). У деяких випадках абсолютно таке ж ганок, як і з переднього фаса, влаштовувалося і з протилежного боку (ο 'πισθόδομος, posticum). Пілястри і колони сіней підпирали стелю і дах, причому остання утворювала над ними трёхугольний фронтон. Ця най ша форма в більш великих і розкішних храмах ускладнювалася деякими додатковими частинами, через що відбулися наступні види храмів:

На душе было холодно, и некий страх преследовал меня. У меня был шанс искупить свои грехи. Я много чего натворил в своей жизни, поэтому мне ничего не оставалось, как идти воевать. Сначало, была надежда и много интузиазма, но когда началась война я начал задумываться, разве правильно то, что мы делаем. Разве бог мог дать своё благословения на эти деяния. Нам говорили, что те против кого мы сражались были отступниками нашего бога, но на протяжении долгого времени я замечал, что и у них есть искренняя вера в их богов, и в отличии от нас они не хотели войны. Я видел в их глазах лишь желание защитить своих близких. И я начал погружаться в сомнения. Но самое страшное, когда пришло время быть в первых рядах, мы перебили всех воинов, и когда зашли в город нам приказали убить всех подчастую. И тогда я встал в ступор. Женщины и дети молили о пощаде, но с ними расправлялись также безжалостно и жестоко. Я должен был убить мать с тремя детьми, на моём лице покатились слёзы, я не мог этого сделать, и тогда я дал им шанс уйти. Меня задержали, и приговорили к смертной казне прелюдно, чтобы у других и умысла не появилось совершить то, что сделал я. Я успел написать это письмо. Скоро меня ждёт смерть. Но лучше я умру грешным, чем буду убивать невинных людей. И единственное, что греет мою душу - это то, что я их что я останусь в их памяти, как ангел, пришедший им на во тьме. вот