Як автор документа пояснював причини переселення українських селян у степові землі Сірого Клину? З розповіді землеміра М. Бондаренка про українських переселенців Сірого Клину: «Сам Омськ
виглядає як московське місто, але базар і ярмарок балакають українською мовою... Бажання московського уряду “розпорошити” українців і розчинити їх поміж росіянами розбилось почасти об
небажання росіян селитися в степах. Коли прийде українець просити місце під оселю, його запитують: “А куди б ти хотів переселитись?” – “Та так, щоб хліб можна їсти”, – відповідав українець. Коли
ж росіянину поставити подібне питання, той почне вимагати, щоб і ліс був, і вода, та й від міста
близько або від залізниці...
Розраховував московський уряд також на білорусинів як на обрусителів. Хоч план уряду з Петербурга не виконувався, як правило, але був виняток, де справді населяли село по плану. Людність такого села за національностями виглядала так: 40 % українців, 30 % росіян і 30 % білорусинів. 30 % росіян і 30 % білорусинів створять більшість, але на практиці вийшло інакше, бо
білорусини відразу ставали на бік українців. Вони й старались як у мові, так і у всьому іншому бути
подібними на справжніх українців. Селився кожен коло своїх земляків, і вже по зовнішньому
вигляду можна було пізнати, хто яку частину села населяв, причому білорусини селилися разом
з українцями, обмазували свої хати білою глиною й ходили до спільних колодязів з журавлями по
воду...
Про місцевість на південь від залізниці – Акмолінська область, Семипалатинська й ін. та й про
Зелений Клин можна з певністю сказати, що якби туди привезли сонного чоловіка й коли б він
прокинувся десь в середині, скажімо, Акмолінської області, то він би думав, що знаходиться
в Україні, і якби його щось і вразило, то лише заможність селян, хліборобські машини по дворах
та великі відстані від села до села. Зрештою Україну скопійовано точно...»
