Зародження ранньго християнства та його поширення .
Апостольський вік та юдеохристиянство.
Організаційне становлення Церкви та поширення християнства.
Християнська Церква в Римській імперії та гоніння на перших християн.
Поширення віри Христової та християнізація античної цивілізації.
Розвиток християнської духовості. Монастицизм.
Боротьба за ортодоксальність християнства. Період Отців Церкви.
Криза античного світу. Поділ християнства на східне та західне.
XI-XIII (західне середньовічне християнство):

Зображення Христа в катакомбах Святого Марселія і Петра, Рим, 4 століття
Середньовічні реформаційні рухи
Християнство в Західній Європі за часів Каролінгів.
Експансія європейського християнства. Хрестові походи.
Апогей середньовічної культури. Схоластика.
Православний Схід після остаточного поділу християнства
XIV — XV століття (епоха бароко й доба просвітництва):
Період криз і реформ у європейському християнстві
Протестантська реформа в Західній Європі.
Католицька реформа в Західній Європі.
Християнство епохи Бароко.
Доба Просвітництва.
XVI-XVIII століття (новітня епоха):
Криза християнського Сходу.
Світова експансія християнства.
Новочасні визвольні рухи в Європі та ставлення до них Римської Церкви.
Емансипація новочасного світу та його звільнення з-під впливів Церкви. Зростання римської централізації.
Криза модернізму.
Східні Церкви: криза та спроби реформ.
Апогей європейської експансії.

Перший Нікейський Собор 325 року, на якому було остаточно закріплено союз церкви з імператорською владою. У центрі багатофігурної композиції на троні в червоній мантії — імператор Костянтин І Великий, навколо нього зображені церковні ієрархи різних частин Римської імперії. На Нікейському соборі були засуджені виступи проти основного догмата християнства — Трійці, у результаті чого розгорнулась боротьба з єретиками, та було складено символ віри — у якому дано визначення
В 5 веке до н.э. великие скульпторы Мирон, Фидий и Поликлет, каждый по - своему, обновили искусство скульптуры и приблизили его к реальности. Молодые обнажённые атлеты Поликлета, например его «Дорифор», опираются только на одну ногу, другая свободно оставлена. Таким образом можно было развернуть фигуру и создать ощущение движения. Но стоящим мраморным фигурам нельзя было придать более выразительные жесты или сложные позы: статуя могла потерять равновесие, а хрупкий мрамор - сломаться. Этих опасностей можно было избежать, если отливать фигуры из бронзы. Первым мастером сложных бронзовых отливок был Мирон - создатель знаменитого «Дискобола».
Множество художественных достижений связано со славным именем Фидия: он руководил работами по украшению Парфенона фризами и фронтонными группами. Великолепны его бронзовая статуя Афины на Акрополе и 12 метровой высоты покрытая золотом и слоновой костью статуя Афины в Парфеноне, позднее бесследно исчезнувшая. Подобная судьба постигла сделанную из тех же материалов огромную статую Зевса, восседающего на троне, для храма в Олимпии - ещё одно из семи чудес древнего мира.
Как бы ни восхищали нас скульптуры, созданные греками в эпоху расцвета, в наши дни они могут показаться немного холодными. Правда, отсутствует оживлявшая их в своё время раскраска; но ещё более для нас чужды их равнодушные и похожие друг на друга лица. Действительно, греческие скульпторы той поры не пытались выразить на лицах статуй какие - либо чувства или переживания. Их целью было показать совершенную телесную красоту. Поэтому мы любуемся даже теми изваяниями - и их немало, - которые в течение веков были сильно повреждены: некоторые даже утратили голову.
Если в 5 веке до н.э. были созданы возвышенные и серьёзные образы, то в 4 веке до н.э. художники склонялись к выражению нежности и мягкости. Тепло и трепет жизни придал гладкой мраморной поверхности Пракситель в своих изваяниях обнажённых богов и богинь. Он также нашёл возможность разнообразить позы статуй, создавая равновесие с соответствующих опор. Его Гермес, молодой посланец богов, опирается на ствол дерева.
