Сделайте кроссворд по истории ​

К концу 30-х гг. резко активизировалась внешняя политика фашистской Германии, которая провозглашала своей главной задачей завоевание жизненного пространства. Идеи национальной исключительности, проповедуемые нацистами, легко усваивались немцами, которые считали себя оскорбленными версальским договором, подведшим итоги Первой мировой войны. Это унижение требовало эмоциональной и политической компенсации, что четко усвоили национал-социалисты, поставившие во главу своего учения идею величия германской нации. Традиционно легко была воспринята и мысль о «походе на Восток», где, собственно говоря, и предполагалось завоевывать жизненное пространство. В целом же война должна была вестись за передел сфер влияния и авторитета в мировой политике ведущих держав, то есть за перераспределение зон влияния, колоний, мировых рынков сбыта и источников сырья. Свои стратегические цели Германия первоначально прикрывала четко выраженной идеологией непринятия коммунизма. Видя только антикоммунизм лидеров новой Германии, политики США, Англии, Франции подталкивали нацистов к военному конфликту с СССР, не предполагая, что Гитлер эти не ограничится. 31 июля 1940 г. Гитлер официально сообщил высшему генералитету о предстоящей военной кампании. В дневнике начальника Генштаба сухопутных войск генерал-полковника Ф. Гальдера в этот день появилась запись: «Начало (военной кампании) – май 1941 г. продолжительность всей операции – пять месяцев». Генштаб спешно приступил к разработке стратегического плана ведения войны против СССР. В основу планирования было положено требование максимально быстрого, молниеносного разгрома вооруженных сил Советского Союза. 18 декабря 1940 г. Гитлер подписал директиву №21 верховного главнокомандования вооруженных сил Германии (ОКВ) о нападении на СССР и дал ей кодовое название «Барбаросса». Суть плана состояла в том, чтобы за короткий период времени разгромить советские войска, находящиеся на западе СССР, и не допустить отступления бое частей Красной Армии на восток. В соответствии с планом гитлеровцы повели наступление по трем направлениям. Фашистская армия была разделена на группы «Север», «Центр» и «Юг». Первая группа вела наступление на Прибалтику и Ленинград, вторая группа наступала на Минск, Смоленск и Москву, в задачи третьей группы входил захват Киева, Донбасса, Крыма. В планах немецкого командования было уничтожение Советского Союза как залог установления мирового немецкого господства.

з кінця ii ст. римська імперія вступає у тривалу кризу. після смерті останнього представника династії антонінів основна роль у призначенні імператора належала армії або сенату. тому правителів того часу назрівали «солдатськими» або «сенатськими» імператорами.

армія перестала підкорятися законам, солдати навіть продавали престол тому, хто обіцяв їм більше заплатити. правителі змінювалися кожні 2-3 роки, а іноді через кілька місяців. як правило, їх убивали змовники або незадоволені легіонери.

підкорені народи не бажали миритися зі своєю долею і весь час піднімалися на визвольну боротьбу. міжусобні війни за владу в середині держави, напади сусідніх племен порушили її єдність і традиційні зв'язки між провінціями. прийшли в запустіння землі, зменшилися врожаї, почався занепад ремесел і торгівлі.

використання рабів перестало давати рабовласникам звичний прибуток, адже ті не були зацікавлені в результатах своєї праці, оскільки нічого за неї не отримували. за першої-ліпшої нагоди вони втікали або повставали.

у iii ст. власники великих земельних маєтків почали роздавати рабам невеликі ділянки землі для обробітку. таким рабам дозволяли мати сім'ю, будинок, власне невелике господарство. їх називали  рабами з хатинами.  за користування землею вони платили орендну плату та віддавали певну частину врожаю.

величезні земельні володіння неможливо було обробити лише за рабів. тому землевласники почали надавати земельні ділянки в оренду вільним селянам, розореним городянам та іншим збіднілим людям. таких орендарів називали  колонами.

колони були більше зацікавлені в результатах своєї праці, ніж раби, проте й вони не могли вивести з кризи господарство риму.