Як утворення Османської імперії вплило на православ'я?​

Немало проблем существовало и в сфере международной жизни. Мирные договоры разочаровали многих европейцев, особенно немцев и представителей различных этнических групп Восточной Европы. Западные демократии испытывали острую потребность в сильных политических лидерах, которые могли бы достойно противостоять масштабу экономических и политических вызовов, надвигавшейся угрозе фашизма и новой мировой войны.

Чрезвычайно острой была проблема выплаты Германией репарационных платежей. Ее удалось урегулировать лишь после того, как нью-йоркские банки начали предоставлять кредиты Германии. Эти деньги в виде репараций шли во Францию и Великобританию, а оттуда вновь возвращались в США для погашения военных долгов. Трехсторонний поток денег, основанный на кредите, стимулировал быстрое оздоровление европейской экономики. Постепенно налаживалась экономическая жизнь во Франции и Великобритании. В США начался экономический бум, продолжавшийся пять лет.

Социальные перемены. В послевоенные годы заметные изменения произошли в структуре западного общества. Представители аристократических кругов стали играть меньшую роль в армии, дипломатическом корпусе, банковском деле и других элитных секторах. На руководящие должности выдвинулись инженеры, бизнесмены, юристы и представители других профессиональных групп. Значительно возросла численность среднего класса и в гораздо меньшей степени -- рабочего.

Быстрые перемены происходили в образе жизни и положении женщин. Во многих странах после войны окрепло движение за предоставление женщинам избирательного права. Они получили его впервые в России (1917), Англии (1918), Германии (1919), США (1920). В Турции женщины стали пользоваться избирательным правом в 1934 г. В большинстве других стран это право было предоставлено им только после 1945 г.

Соединенные Штаты Америки. В наиболее выгодном положении по сравнению со своими европейскими союзниками после войны находились США. Эта страна позднее других вступила в Первую мировую войну. Она понесла относительно небольшие людские потери и совсем незначительные материальные. Страна была мировым лидером в индустриальном и сельскохозяйственном производстве и финансировать восстановление европейской экономики. Значительное расширение производства товаров массового потребления улучшению жизни и быта населения и, таким образом, внутренней стабильности

Криза середньовічного світобачення, а також хід соціокультурних процесів пізнього Середньовіччя призвели до якісних зрушень у європейській культурі. Ці зрушення були пов'язані зі зростанням значення та авторитету міст, збільшенням їх питомої ваги та значення як в економіці, так і в духовному житті суспільства. У XIV—XV ст. міста стали центрами торгівлі, виробничої діяльності, освіти, науки, духовних пошуків. Вони — осередки формування нового погляду на світ, на людину, її можливості. Яскравим свідченням того було мореплавство, де зростав інтерес та вироблявся смак до далеких морських експедицій, в умовах яких людина все більше проявляла свою автономність і дослідницькі можливості. Посилювалася критика ортодоксальної релігійної догматики, особливо в аспекті її розходження з реальною практикою суспільства, життям і діяльністю представників кліру. Усі ці процеси в особливо концентрованому вигляді проявилися в Італії XIV—XV ст., де й виникло явище Відродження.

Донині в науці точиться дискусія щодо того, куди віднести епоху Відродження: вважати її завершальним етапом Середньовіччя чи першим акордом епохи Нового часу? Річ у тім, що Відродження несе в собі риси, які споріднюють його як із Середньовіччям, так і з Новим часом. З одного боку, Відродження не відкидає вихідних положень християнського світобачення, а лише змінює у ньому акценти (щоправда, іноді досить радикально), а з іншого — тут розвиваються деякі явища суспільного життя, які повною мірою розгорнулися у наступну історичну епоху. Тому велика кількість дослідників історії та культури вважає добу Відродження перехідною епохою. Зовнішньою ознакою і приводом до назви епохи послужило масове захоплення у той час античною культурою та літературою, які на певний момент постали для культурного загалу як неперевершені зразки людського самовиявлення. Але при всьому тому діячі епохи розуміли, що повернутися у минуле неможливо. Що ж тоді відроджували в зазначену епоху? Певною мірою, безперечно, античну культуру, але ще більше — погляд на світ, не обмежений санкціями влади чи Церкви, а орієнтований на виявлення всієї повноти життєвих проявів людини. Саме такий погляд діячі Відродження знаходили і цінували в античності.