У 1214 році навколо св. Домініка в Тулузі утворилася перша громада. Статут був затверджений двома роками пізніше папою Гонорієм III. Орден швидко поширився у Франції (тут домініканці спочатку називалися якобитами, тому що перша резиденція ордену в Парижі була при церкві св. Якова), Іспанії і Італії. Найважливішим напрямом діяльності домініканців було поглиблене вивчення теології з метою підготовки грамотних проповідників. Центрами ордену стали Париж і Болонья — два найбільших університетських міст Європи. У 1221 році домініканці мали 70 монастирів, у 1256 році в ордені було 7000 ченців.
Домініканці заснували власні навчальні заклади (у Болоньї, Кельні, Оксфорді та ін), очолювали богословські кафедри в університетах Парижа, Падуї, Праги та інших. З XIII століття домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність, заснували безліч монастирів (зокрема, під Києвом, в Ірані, Китаї). У 1318 році домініканці зуміли організувати в Персії, яка перебувала під владою монголів, архиєпархію.
На першому генеральному капітулі в Болоньї, в 1220 році, домініканський орден був оголошений жебручим: на його членів покладено обов'язок відмовитися від будь-якого майна і доходів і жити милостинею. Ця постанова дотримувалася не повністю, тож 1425 року була скасована папою Мартіном V. У 1227 домініканці здобули право повсюдної проповіді і сповіді. Третій генеральний магістр ордену, святий Раймунд де Пеньяфорт, видав у 1238 році збірку його статутів.
На чолі ордену стоїть магістр, який обирався спочатку довічно, а потім на фіксований термін. У кожній країні є провінційний пріор, у кожному окремому поселенні, що має не менше 12 осіб — конвентуальний пріор. Над ними головує капітул, тобто загальні збори, які скликаються один раз на три роки. Головне завдання нового ордену полягало в місіонерській діяльності серед невірних, але разом з тим він ревно займався церковними проповідями і богослов'ям. До домініканців належали видатні філософи-схоласти (Альберт Великий, Тома Аквінський) і містики (Майстер Екгарт, Джироламо Савонарола, Йоганн Таулер).
З 13 ст. домініканці розгорнули широку місіонерську діяльність у багатьох країнах світу, в тому числі в Україні. У 1233 заснував монастир під Києвом чернець Яцек Одровонж
Первая единственная партия в начале XX века, объединивший казахскую народность. Представители Алашской Партии были очень интеллигентными и высокообразованными, думающие о судьбе казахской нации. Говоря о "заслуге" - это общество, которая красивым образом вписалось в историю своими мудрыми участниками и безусловно остроумными действиями представителей. Именно, перед Алаш-овцами - казахи впитали дух уверенности в завтрашней своей судьбе. Именно Алашская партия отчетливо показала, что Средняя Азия это не место, где живут крестьяне без умов и без образовании, Средняя Азия - это консолидация разных народностей, живущих одним мечтой.
Однозначно. Они популязировали казахский язык, и "пробуждали" казахов лозунгами "Оян қазақ!" - используя казахскую газету, во имя пропаганды казахской эстетики и истории. Они всего за 26 месяца, сумели из голой степи, навязать либеральные и демократические нравы и мотивы, которые в посредственности показали свою превосходную эффективность - так же важно отметить. Великолепный , представители Алашской Орды, сохранили территориальную целостность и всецело защитили права своих граждан.
Объяснение:
текст 15 мин писал че объяснять
