Головну перевагу парламентської системи зазвичай бачать в максимально тісному зв'язку з принципом народного представництва. В певній мірі і проходження партійних установок і програм, зв'язаність ними політичного курсу може виступати як перевага парламентської системи, оскільки дає чітку ідеологічну основу незалежно від смаків і пристрастей партійних лідерів.
Недоліки парламентської системи, так само як і президентської, є продовженням її переваг.
Нестійкість коаліцій у парламентських системах веде до зміни уряду, до нестійкості всієї політичної системи в цілому (характерний приклад цього дає Італія з її частими парламентськими кризами). В результаті необхідності витримування певної ідеологічної лінії в уряду може гатися нестача прагматизму.
Під час криз і ускладнень, коли потрібно діяти швидко, приймаючи персонально всю відповідальність, у парламентських системах відчувається брак повноважень в уряду і глави держави. В той же час у парламентських системах є на перший погляд парадоксальна тенденція приниження ролі парламенту в умовах, коли члени уряду одночасно є депутатами і виступають як політична еліта на противагу меншості. У цьому випадку уряд узурпує законодавчу владу, надаючи парламенту можливість тільки «штампувати» закони, чого не може в принципі бути в президентських системах.
Головні переваги президентської республіки полягають у тому, що це — відносно проста система командного типу з вираженою персональною відповідальністю, а отже, володіє значними перевагами з точки зору ефективності державного управління.
Недоліки президентської системи є продовженням її переваг: для неї характерна висока концентрація влади, що в країнах з нестійкими традиціями демократії загрожує збереженням і навіть посиленням авторитарних рис у політичному режимі (особливо цьому сприяє з'єднання поста глави держави і глави виконавчої влади). Крім того, застосування президентської системи в країнах зі складними міжнаціональними, міжконфесійними та внутрішньо-конфесійних відносинами президентська модель не дає адекватного вирішення проблем організації державної влади. Недоліком президентської системи є і відсутність належного зв'язку між партійним складом парламенту і партійною приналежністю президента. Це веде до розбалансування політичної системи і різноспрямованості політичних процесів в єдиній державній машині, ламаються політичні цикли.
На мою думку в нашій країні наразі діє президентська демократія, та вона і є найбільш ефективною в сучасній Україні. Адже народу потрібно приймати участь у виборі президента їхньої країни.
Соседская община – это несколько родовых общин (семей), живших в одной местности. В каждой из этих семей есть своя глава. И каждая семья ведет свое хозяйство, по своему усмотрению использует произведенный продукт. Иногда соседскую общину еще называют сельской, территориальной. Дело в том, что члены ее проживали обычно в одной деревне.
Родовая община и соседская община– это два последовательных этапа в становлении общества. Переход от родовой общины к соседской стал неизбежным и закономерным этапом в жизни древних народов. И на это были свои причины:
Кочевой образ жизни стал меняться на оседлый.
Земледелие стало не подсечно-огневым, а пашенным.
Орудия труда для обработки земли стали более совершенными, а это, в свою очередь, резко увеличило производительность труда.
Появление социального расслоения и неравенства среди населения.
Таким образом, произошел постепенный распад родовых отношений, который сменился семейными. Общая собственность стала уходить на второй план, а на первый выдвинулась частная. Однако долгое время они продолжали существовать параллельно: леса и водоемы были общими, а скот, жилище, орудия, участки земли – индивидуальными благами.
Теперь каждый человек стал стремиться заниматься своим делом, зарабатывая им на жизнь. Это, несомненно, требовало максимального объединения людей, чтобы соседская община продолжала существовать
Чем отличается родовая община от соседской?
Во-первых, тем, что в первой обязательным условием было наличие между людьми родственных (кровных) связей. В соседской же общине такого не было.
Во-вторых, соседская община состояла из нескольких семей. Причем каждая из семей владела своей собственностью.
В-третьих, совместный труд, существовавший в родовой общине, был забыт. Теперь каждая семья занималась своим участком.
В-четвертых, в соседской общине появлялось так называемое социальное расслоение. Выделялись более влиятельные люди, формировались классы.
Человек в соседской общине стал более свободным и независимым. Но, с другой стороны, он потерял мощную поддержку, которая была в родовой общине.
Когда мы говорим о том, чем отличается соседская община от родовой, то необходимо отметить один очень важный факт. Соседская община имела большое преимущество над родовой: она стала видом не просто социальной, а социально-экономической организации. Она дала мощный толчок для развития частной собственности и экономических отношений.
Объяснение:
