Емельян Пугачёв, вождь восстания 1773–1775, родился в 1742 на Дону, в станице Зимовейской. Несмотря на то, что Пугачев был донским казаком, восстание под его предводительством началось среди казачества реки Яик (Урал). В середине XVIII столетия богатая войсковая старшина Яика возобладала над демократическим казацким самоуправлением. Старшины ввели произвольные налоги на ловлю рыбы, стали задерживать жалование рядовым станичникам. Уже в конце 1760-х вспыхнули вооружённые стычки между верхами и низами Яицкого войска. Императрица Екатерина старшине усмирить бедноту, но прислала на Яик следственную комиссию, сместила обвинённого в злоупотреблениях атамана Бородина и обязала войсковую канцелярию платить казацкое жалование без задержек. Однако произвол старшины вскоре возобновился. Рядовые казаки послали депутацию к царице, но президент военной коллегии Чернышев арестовал её и приказал бить кнутом.
Власти распорядились, чтобы яицкое войско послало несколько сот казаков на службу в прикавказский Кизляр, а также задержало движение калмыков, которые решили тогда уйти из России на свою прежнюю родину – Джунгарию. Старшина стала возлагать эти тяжкие службы на бедных станичников. 13 января казаки Яицкого городка двинулись с жалобами к дому главы следственной комиссии, генерала Траубенберга. Тот вывел солдат с пушками, но казаки разогнали их, убили Траубенберга и повесили собственного атамана Тамбовцева. Это выступление вскоре было подавлено отрядом генерала Фреймана, но глухое брожение не унималось
За часів становлення та розквіту української держави князі мали “домашній” одяг та одяг “на люди”. Удома княжичі носили довгу сорочку з червоною вишивкою навколо горловини. Обов’язково сорочку підперезували тканинним чи шкіряним ременем. Під сорочку одягали полотняні штани-порти. Коли виходили до людей, додатково одягали свиту, туніку і плащ. На ноги взували оздоблені візернуками чоботи. Також чоловіки обов’язково носили шапку, яка мала різну форму. Сільські чоловіки теж носили довгу сорочку, але з дешевшого полотна. Підв’язували її поясом. На ноги одягали шкіряні постоли чи плетені личаки.З початком нового століття та здобуття незалежності, індустрія моди в Україні почала розвиватися в новому руслі. Відкривалися все нові будинки моди, організовувалися конкурси краси. Українських дизайнерів почали визнавати з-за кордоном. Але це “на подіумі”. У повсякденному житті українці ще багато часу відходили від стилю 90-х. На початку “нульових” популярними були чокери (які повернулися через 15 років), джинси-кльош, “денім”, короткі топи та джинси з дірками.
Водночас з 2000-них поняття “моди” асоціюється в українців, як щось абстрактне та недосяжне. Тобто у різних суспільства утворився свій стиль, який люди боялися порушити тривалий час
