запишіть два позитивних і два негативних наслідків великого переселення слов'ян​

Миниатюра

Значение слова Миниатюра по Ефремовой:
Миниатюра - 1. Небольшой рисунок или заставка, выполненный в красках, в старинной рукописи или книге.
2. Живописное произведение - картина, портрет и т. п. - малых размеров, отличающееся изяществом рисунка и тщательностью отделки. // Вид живописи, для которой характерны такие произведения.
3. Жанр малых форм (в литературе, театре, музыке, цирке, на эстраде) . // Произведение такого жанра.

Значение слова Миниатюра по Ожегову:
Миниатюра - Изящное изделие очень маленького размераМиниатюра Небольшая картина тщательной и изящной отделки, с тонким наложением красокМиниатюра Драматическое или музыкальное произведение малой формы (например интермедия, скетч, реприза) Миниатюра Небольшой рисунок в красках в старинной рукописи, книге

Миниатюра в Энциклопедическом словаре:
Миниатюра - (франц. miniature - от лат. minium - киноварь, сурик), 1)художественное произведение (обычно живописное) малых размеров, отличающееся особо тонкой манерой наложения красок. Первоначальноминиатюрами назывались выполненные гуашью, акварелью и др. краскамииллюстрации, инициалы, заставки и т. п. в рукописных книгах. Искусствокнижной миниатюры достигло высокой степени совершенства в средневековойевропейской, ближневосточной, среднеазиатской, иранской и индийскойкультуре. Название ""миниатюра"" перешло и на живопись (главным образомпортретную) малого формата, исполняемую на кости, пергаменте, картоне, бумаге, металле, фарфоре, нередко на бытовых предметах - табакерках, часах, перстнях. О миниатюрах на лаковых изделиях см. Лакихудожественные. 2) В литературе, театре, музыке, цирке, на эстраде - жанр""малых форм"", небольшое по размеру произведение (рассказ, пьеса, водевиль, интермедия, скетч, разговорная, хореографическая, вокальная илимузыкальная сценка, эстрадная или клоунская реприза и т. д.) . Наминиатюрах строится репертуар театров миниатюр.

Другого мнения нет)) ) Думаю что правильно.

Объяснение:

За Геродотом, все населення Причорноморської Скіфії поділялось на кілька великих етнічних груп:

Царські скіфи та скіфи-кочовики – проживали в Приазов’ї, на Нижньому Дніпрі та Степовому Криму. Дослідники, визначають що, самі ці народи належали до іраномовного населення, а царські скіфи – це були племена які підкорили все місцеве населення.

Калліпіди – проживали на Правобережному Причорномор’ї. На думку вчених, калліпіди були змішаним греко-скіфським народом (так звана проблема «варварських дружин» – ступень культурної взаємодії греків з місцевим варварським населенням), яке проживало в близькості до грецьких полісів. Можливо воно включало в себе залишки кіммерійців та ін. народів.

Скіфи-орачі та скіфи-землероби – проживали на північ від калліпідів та скіфів кочовиків в Право та Лівобережному лісостепу. На думку вчених, ці племена можна віднести до праслов’янського населення. Займалися землеробством та платили данину царським скіфам.

Алазони проживали в межиріччі Пруту (Порат) та Дністра (Тірас). Скоріш за все, це були фракійські племена, які також як і скіфи-орачі та скіфи-землероби, залежали від скіфів та платили їм данину