Володимир Великий (Володимир i) - молодший (третій) син Святослава, що народився від рабині Малуші, Ключниці княгині Ольги. Йому дістався Новгород у володіння. Просив до у варягів, щоб помститися своєму братові Ярополку за смерть середнього брата Олега.
Войовничий, суворий, мстивий.
Убив полоцького князя Рогволда і двох його синів, одружився на його дочці Рогнеде. Згодом розправився зі своїм братом Ярополком і завоював Київ. При Володимирі I всі землі східних слаян об'єдналися в ссотаве Київської Русі. Відбувалося подальше зміцнення державного апарату.
Був забезпечений захист російської землі від набігів печенізьких племен. Була зроблена спроба через імератора Візантії Василя II (котрий потім обдурив Володимира) поріднитися з православною Європою, стати з нею нарівні.
У 988 р. при Володимирі I як державної релігії на Русі було прийнято християнство (до цього був затятим язичником, як і його батько) . Цього прийняття у мнгом сприяв апостол Андрій Первозванний) , старший брат апостола Петра, який передбачив, що Київ буде "матір'ю міст руських". За князювання Володимира прославилося багато витязів, яких називали богатирями - Ілля Муромець, Ян Усмович, Добриня Никинич (Новгородський) . Після смерті Володимира 15 липня 1015 у нього Залишилося 12 синів.
Почалася міжусобиця за великокнязівський трон.
Ярослав - брат Святополка I (якому дісталося велике князівство після смерті Володимира, як старшому за родом) - як і Володимир княжив у Новгороді Великому.
Спираючись на до новгородців і варягів Ярослав вигнав ворогів з Києва.
При Ярславі Мудрому (1019-1054) Київська Русь досягла найвищої могутності. Як і Володимиру I йому вдалося убезпечити Русь від печенізьких набігів.
Ярослав зумів розсунути кордони Русі в завеевавь чудь в Естонії і заснувавши р. Тарту (р. Юр'єв) В 1035 р. він став володіти землями брата князя Мстислава Тмутараканського і остаточно став еждинодержавным князем всієї Русі.
Він звів у 1037 р. у Києві Софійський собор-храм, присвячений мудрості, божественному розуму, який праяв світом. Тоді ж їм були зведені і Золоті ворота-парадний в'їзд в столицю Стародавньої Русі.
При Ярослааве Мудрого Русь дрстига широкого міжнародного визнання (як і при Владимере, який прагнув до цього) .
Ярослав був одружений на шведській принцесі. Його дочки вийшли заміж за француського, угорського та норвезького королів. Сестра Ярослава вийшла заміж за польського короля, його онука - за німецького імератора.
Син великого князя Всеволод одружився на дочці візантійського імератора Костянтина Мономаха.
Звідси прізвисько, яке отримав син Всеволода Володимир Мономах.
Во внешней политике Владимира Великого и Ярослава Мудрого соблюдалась общая тенденция на укрепление международных связей Руси. В те времена лучшим укреплением межгосударственных отношений являлась женитьба и обретение семейного родства. Так, Владимир Великий отдал в жены сыну императора Византии свою внучку Добронегу. А Ярослав Мудрый, в свою очередь, выдал замуж своих дочерей за французского, норвежского и венгерского королей. То есть общей чертой можно выделить политику заключения династических браков, которые определяли международное положение Руси.
Также оба князя боролись за освобождение своих земель от печенегов. Владимир Великий обезопасил земли Руси на время, а Ярослав Мудрый в 1036 году окончательно освободил Русь от набегов печенежских кочевников. Это было необходимо и эта проблема представлялась насущной, потому что регулярные, но непредсказуемые набеги разоряли территории и останавливали развитие.
Как вывод, можно заметить, что внешняя политика обоих князей была направлена на одинаковые, главные для Руси в то время, цели. Эти цели включают следующее: расширение земель во владении, укрепление межнациональных отношений, обеспечение жителям Руси безопасности от набегов кочевых племен.
Оба князя отличались мудрым дипломатическим подходом к союзникам и жесткостью, решительностью по отношению к врагам.
