«Цікавому норову людському не може нічого бути сподобнішого, ласкавий читальнику, як читати книги й дізнаватися
про давні людські діяння та вчинки... Оглядаючи літописні та історичні писання чужо-
земних письменників, читав я про всілякі діяння й побачив, що славу тих чужоземців
пояснено й незатемнено. Цього не скажеш про наших сармато-козацьких предків, що
так само, як і чужинці, вели війни й славилися лицарською відвагою та богатирськими
подвигами. Наші письменники про них нічого не написали і не розтлумачили: я поба-
чив, що славу нашу сховано під плащем їхніх нікчемних лінощів. Бо коли хто з давніх
слов'яно-козацьких письменників і відтворив якусь, варту пам'яті, сучасну йому подію,
то записав це вельми куцим і короткослівним реєстриком, не відзначивши, з яких при-
чин те постало, як відбувалося і як закінчилося, не зазначивши й побічних обставин».

Питання:
1. у чому літописець вбачав свою роль і яку меті перед собою ставить?
Потім:
1 крок- визначте , ким був автор документа, узагльніть, про що йдеться в поданому уривку, з'ясуйте , коли відбулися описані події​

Пізньої осені 1240 року, монголо-татарське військо з'явилось біля Києва.

Монголи очікували підходу основної орди на чолі з Батиєм.

Батий зібрав до Києва свої головні сили і, ймовірно, всі 32 пороки, які мали монголи під час походу 1240-1241 років. Монголи розмістили їх біля Лядських воріт. Монголи захопили частину валу, де дерев'яні заборола були зруйновані пороками. Вдершись до міста Ярослава, татари перепочили ніч, а зранку почали штурм міста Володимира Після запеклої бійки останні захисники зачинилися в Десятинній церкві, але монголи підвели спеціальні машини, і завалили храм, поховавши під його стінами героїчних захисників міста. У нерівному бою загинули майже всі оборонці Києва. Вороги захопили в полон пораненого воєводу Дмитра, але за хоробрість зберегли йому життя. З 50 тис. киян живими залишилися не більше 2 тис. осіб. Місто лежало в руїні.

Пізньої осені 1240 року, монголо-татарське військо з'явилось біля Києва.

Монголи очікували підходу основної орди на чолі з Батиєм.

Батий зібрав до Києва свої головні сили і, ймовірно, всі 32 пороки, які мали монголи під час походу 1240-1241 років. Монголи розмістили їх біля Лядських воріт. Монголи захопили частину валу, де дерев'яні заборола були зруйновані пороками. Вдершись до міста Ярослава, татари перепочили ніч, а зранку почали штурм міста Володимира Після запеклої бійки останні захисники зачинилися в Десятинній церкві, але монголи підвели спеціальні машини, і завалили храм, поховавши під його стінами героїчних захисників міста. У нерівному бою загинули майже всі оборонці Києва. Вороги захопили в полон пораненого воєводу Дмитра, але за хоробрість зберегли йому життя. З 50 тис. киян живими залишилися не більше 2 тис. осіб. Місто лежало в руїні.