1.2 Ордерна система елліністичної архітектури В архітектурі еллінізму, так само як і в попередній грецькій архітектурі, панує ордерна система: Пристосований до нових містобудівних задач і до нових видів споруджень грецький ордер втрачає в епоху еллінізму строгість форм. Доричний і іонічний ордери відтепер не тільки вільніше сполучаються один з одним (наприклад, двох'ярусна колонада — унизу дорична, вгорі іонічна в перистилі храму Афіни в Пергамі), але і змішуються у своїх елементах, наприклад іонічна колоннада з доричним чи антаблементом триглифний фриз із зубчиками . Коринфський «ордер» не одержує ще широкого розповсюдження в якості самостійної архітектурної системи і застосовується головним чином чи у інтер'єрі чи в архітектурі «малих форм». Виключення представляє єдине велике спорудження— Олімпейон в Афінах ; добудоване вже в епоху панування римлян. У коринфську капітель часто вводяться елементи східних стилів: наприклад єгипетського у Вежі Вєтров у Афінах чи перського в так називаному портику Биків на острові Делосе; у композицію коринфських капітелей пропилеї в Елевсині були введені зображення крилатих грифонів з тулубом лева. Проникання цих елементів у класичну систему грецького ордера свідчить про зворотний вплив східного мистецтва на грецьке. Характерним нововведенням в обробці ордера було широко розповсюджене часткове каннеліровання колони тільки в її верхній частині (близько 2/3 висоти).(5,156) Широке і різноманітне застосування одержують перистилі, тобто криті колонади, що оточують архітектурно організований відкритий простір, будь то площа дворик чи двір житлового будинку. Перистильні композиції стають характерною рисою елліністичного міста, його ансамблів і житлових будинків. Зміна смаків і застосування ордерів у перистильних композиціях відбилося на домірності його частин. Колони одержують велику стрункість не тільки в перистильних, але й у периптеральних композиціях (у перистилях відношення діаметра доричної колони до її висоти стає менше 1/7, у періптерах доходить до 1/7, в іонічних колонах — до 1/10). Стрункість і легкість колон поєднуються зі значним розширенням інтерколумнієм до 4D в перистильних композиціях і до 3,5 D в периптеральних. Висота капітелей і антаблемента в ордерах також значно зменшується. Деталі ордерів, особливо в перистилях, відрізняються граціозністю і витонченістю архітектурного пророблення, складністю контуру обломів, тонкістю профілювання й орнаментальних порізок, близької за своїм характером до пророблення деталей інтер'єра. Обробка квадровой стіни за до членування її ордером пілястр чи напівколон одержує в елліністичний період майже таке ж широке поширення, як і перистиль.(7,45) У відношенні матеріалів і конструкцій елліністичне будівництво мало чим відрізняється від будівництва попередньої епохи, якщо не вважати удосконалення транспортних і вантажопідйомних механізмів і більш широкого застосування різноманітних лицювальних матеріалів. Відомі також одиничні приклади клинчатих арок і циліндричних зводів. У прямому зв'язку з будівництвом багатих житлових будинків, палаців і вілл знаходиться розвиток садово-паркового і прикладного мистецтв — декоративної скульптури, різьблення на дорогоцінних і напівкоштовних каменях, металлопластинки, теракотових статуеток, посуду і меблів. Особливо славилася своїми великими і чудовими парковими ансамблями, розташований в центрі міста, Олександрія Єгипетська (Мусейон і гай Дикастеріона) і Антіохія в Передній Азії з її відомим усьому грецькому світу парком Дафни, що досягав 80 стадій в окружності (близько 15 км). Парки елліністичних міст прикрашалися фонтанами, басейнами, декоративною скульптурою, гротами, портиками, альтанками і т.п.
Антропогенез -теория происхождения человека суть которого заключается в изучении процесса его врзникновения и развития. Население Египта уже в прединастическое время (5-3,3 тыс.л.н.), весьма вероятно, не слишком отличалось от современного. Впрочем, переходный характер восточноафриканской расы даёт возможность выделения в ней каких угодно "типов", так что с точки зрения типологическй концепции население представляло собой смесь разных вариантов. К такому заключению пришли многие антропологи конца XIX – начала XX века. По некоторым расчётам, 30-35% составляли "негроиды", 30% "средиземноморцы", а остальные – "кроманьоиды" и метисы (обзор исторических взглядов) Другие на основе иконографических материалов выделяли даже шесть типов: ливийский, тип с берега Красного моря, тип из Арабской пустыни, тип Нижнего Египта, тип Среднего Египта, тип Верхнего Египта (Petrie, 1901). Даже среди наскальных изображений в пустынях Египта и Нубии были узреты четыре расовых варианта: древнейшие охотники, "хамитические" горные жители – предки блеммиев и беджа, ранние обитатели долины Нила и ранние обитатели оазисов восточного края долины Нила (Winkler, 1938). В зарубежной научной литературе до середины XX века утверждалась "кавказоидность" египтян, после – "негроидность", хотя очевидно, что оба определения уязвимы (обзор взглядов см.: Vercoutter, 1974). Переходность восточноафриканской расы приводит к тому, что и поныне среди любителей ведутся жаркие споры, какой же расе принадлежит честь создания древнейшей цивилизации: одни готовы с пеной у рта доказывать, что это были "белокурые арийцы", другие с неменьшим упорством твердят о "былом величии негроидов", третьих заносит в мутные рассуждения об атлантах и инопланетянах.
3 черепа с территории Феццана (современная Ливия), возраст 4000-3500 лет. Показателен переход от негроидного (слева) к европеоидному (справа) типу - пример внутрипопуляционной изменчивости. 3 черепа с территории Феццана (современная Ливия), возраст 4000-3500 лет. Показателен переход от негроидного (слева) к европеоидному (справа) типу - пример внутрипопуляционной изменчивости. Изменения с прединастических времён до современности сводятся лишь к увеличению доли брахикефальных индивидов и, возможно, некоторому относительному сужению лица. Брахикефалия становится заметной во времена фараонов (Massoulard, 1949, p.425). Судя по всему, бóльшая часть населения оставалась преемственной с неолита до современности, несмотря на известные исторические перипетии. Впрочем, некоторые исследователи предполагали массовую смену древнейшего населения на заре становления Египта носителями высшей цивилизации из Азии – Шумера или Элама; или же распространение ранее немногочисленных обитателей Дельты на юг с вытеснением аборигенного населения. Впрочем, такие идеи основывались в основном на сменах типов керамики и распространении образцов письменности, а не на антропологических данных.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
