Задание 2 Определите и запишите особенности национальных музыкальных инструментов. Сделайте вывод.
Особенность
Инструменты
Дабыл, дауылпаз, уран,
керней
Дангара. асатаяк, шанкобыз
Вывод ​

Сословие, социальная группа, закрепленными в обычае или законе и передаваемыми по наследству правами и обязанностями. для сословной организации, обычно включающей несколько сословий, характерна иерархия, выраженная в неравенстве их положения и привилегий. классический образец сословной организации — феодальная франция, где с 14-15 вв. общество делилось на высшие сословия (дворянство и духовенство) и непривилегированное третье сословие (ремесленники, купцы, крестьяне) . в россии со 2-й пол. 18 в. утвердилось сословное деление на дворянство, духовенство, крестьянство, купечество, мещанство. с развитием капиталистических отношений происходит разрушение сословий, однако сословные традиции сохраняются и в некоторых современных обществах. в 1762 дворянство добилось освобождения от обязательной воинской и гражданской государственной службы, введенной петром i; дворянство не подвергалось телесным наказаниям, освобождалось от рекрутской повинности, личных податей. жалованная грамота (1785) екатерины ii (на права вольности и преимущества российского дворянства) устанавливала широкий круг личных привилегий дворянства, вводила дворянское . как сословие дворянство было ликвидировано после октябрьской революции. духовенство, служители культа в монотеистических религиях; лица, профессионально занимающиеся отправлением религиозных обрядов и служб и составляющие особые корпорации. в православной церкви духовенство делится на черное (монашество) и белое (священники, дьяконы) . купечество, законодательно оформленное в 1775 в россии городское торгово-промышленное сословие, пользовавшееся личным и хозяйственными привилегиями, обязанное уплатой налогов в казну. гильдейское купечество до 1898 пользовалось преимущественным правом на занятия предпринимательством. 10(23).11.1917. мещанство (польск. , ед. ч. mieszcza-nin - горожанин) , сословие в дореволюц. россии, включавшее различные категории гор. жителей (ремесленников, мелких домовладельцев, торговцев и т. п.) .

Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 року в містечку Холм у Царстві Польському (нині на території Польщі).

Батько — Сергій Федорович Грушевський, на той час працював викладачем у греко-католицькій гімназії. За сімейною традицією Сергій Федорович здобув духовну освіту, проте все життя пропрацював на педагогічній ниві: викладав у Переяславській і Київській семінаріях, працював директором народних шкіл на Кавказі, був автором відомого у дореволюційній Росії підручника з церковнослов'янської мови. Мати, Глафіра Захарівна Опокова походила з сім'ї священнослужителів із містечка Сестринівка. У 17-річному віці вийшла заміж за професора Київської духовної семінарії 30-річного Сергія Грушевського. Михайло Сергійович Грушевський, згадував своїх батьків, як справжніх патріотів України, які зуміли виховати «тепле прив'язання до всього українського — мови, пісні, традиції» та пробудити в своїх дітях національне почуття[2].

Дід Михайла Грушевського, Захарій Іванович Оппоков, який благословив онука на навчання в Києві, в університеті Святого Володимира, був за життя нагороджений двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира, — і йому було дароване дворянство[3].

Родина Грушевських. У центрі — Михайло. Владикавказ, близько 1886 р.

1869 року, через стан здоров'я батька, сім'я переїжджає на південь Російської імперії: спочатку до Ставрополя (1870—1878), згодом — до Владикавказа (1878—1880). Здобувши домашню початкову освіту, 1880 року Михайло був зарахований відразу до третього класу Тифліської гімназії. У цей час він із захопленням читає твори Миколи Костомарова, Пантереймона Куліша, Михайла Максимовича. Під час навчання у гімназії Михайло пише свої перші оповідання, які надсилає до України відомому письменникові Іванові Нечую-Левицькому, котрий схвально їх оцінює. 1885 року майбутній історик, за підтримки Нечуя-Левицького, публікує свої оповідання «Бех-аль-Джугур» та «Бідна дівчина»