древний египет стал классическим примером речной цивилизации, поскольку решающую роль в его существовании играл нил. остававшийся после его разливов ил служил прекрасной почвой для сельского хозяйства, являвшегося основой египта. использовавшаяся для орошения ирригационная система по необходимости должна была быть единой, что в свою очередь способствовало созданию единого у централизованного государства.
имевшиеся по берегам реки огромные залежи камня, включая гранит и мрамор, служили прекрасным строительным материалом. необходимость в точном определении сроков разлива нила стимулировала развитие астрономии, и других наук. наконец, долина нила, защищенная с обеих сторон пустынями, была труднодоступна для вторжения иноземцев, давала дополнительные возможности спокойно жить и развиваться, сохраняя самобытность культуры. подчеркивая огромное значение нила для египта,древнегреческий геродоте полным основанием называл страну «даром нила».
новое царствов этот период древний египет достигает наивысшего подъема и расцвета. он занимает ведущее положение в восточном средиземноморье. египтяне начинают применять железо, широко используют соху, вертикальный ткацкий станок, ножные мехи в металлургии, осваивают коневодство. создание водоподъемных сооружений способствует развитию огородничества и садоводства, где используются новые сорта деревьев — яблоня, миндаль, олива, персик. искусство мумификации достигает невиданного совершенства. широкое развитие получают внутренняя и внешняя торговля. в целом страна переживает бурный рост, чему способствуют успешные завоевательные войны, которые сырье, пленных рабов, золото. высшие слои общества утопают в несметных богатствах и роскоши, что отчасти сказывается на развитии искусства: оно приобретает пышность.
в новом царстве в египте развертывается грандиозное строительство. начиная с тутмоса i, в так называемой «долине царей» египетские фараоны строят себе роскошные гробницы. в храмовом строительстве и сооружении царских статуй наблюдается явная гигантомания. характерным примером в этом плане может служить заупокойный храм с огромными статуями аменхотепа iii — «колоссами мемнона». в таком же духе был построен пещерный храм рамсеса ii в абу-симбеле с величественными статуями правителя.
Відповідь:
Пояснення:Версальсько-Вашингтонська система мирних договорів — світовий порядок, основи якого були встановлені державами-переможцями, головним чином, Великою Британією, Французькою республікою, США і Японською імперією, після закінчення Першої Світової Війни. Основним питанням конференції у Версалі була підготовка мирного договору з Німеччиною. Його було підписано 28 червня 1919 p., у п'яту роковину сараєвського вбивства, у Великому Версальському палаці (Версальський мир).
Версальська система була також розрахована на закріплення післявоєнного переділу світу і спрямована не тільки проти переможених держав, але і проти національно-визвольного руху в колоніях і залежних країнах. ОЗа Версальським мирним договором з Німеччиною:
Німеччина визнавалася винною у розв'язанні світової війни;
Вона втрачала свої колонії, деякі її території передавалися сусіднім державам;
накладалися військові обмеження та репарації за збитки, завдані країнам Антанти;
Ельзас та Лотарингія поверталися Французькій республіці, управління Саарською областю передавалося на 15 років Лізі Націй;
Данциг (Гданськ) було оголошено «вільним містом»;
Польській республіці поверталася частина територій, загарбаних Німеччиною (Познань, деякі райони Пруссії й Померанії);
Данії передавався Північний Шлезвіг;
До Бельгії відійшли округи Ейпен, Мальмеді, Морене.
Порівняно з 1914 p. німецька територія зменшилася на 12,5%. Загальна військова повинність у Німеччині скасовувалася. Її сухопутна армія не повинна була перевищувати 100 тис. чол. й призначалася для підтримки порядку всередині країни. Німеччині заборонялося мати підводний флот, великі надводні кораблі, військову авіацію та важку артилерію. Німецький генштаб розпускався. Німецька територія по лівому березі Рейну та смуга завширшки 50 км по правому — оголошувалася Рейнською демілітаризованою зоною. Загальна сума репарацій була встановлена на Лондонській конференції у 1921 p. й становила 132 млрд золотих марок. Франція мала одержати 52% цієї суми, Велика Британія — 22%, Італія −10%, Бельгія — 8%. З метою гарантії виконання Версальського договору країни Антанти окупували Рейнську зону терміном на 15 років.
Мирні договори з союзниками Німеччини були укладені за зразком Версальського.
Сен-Жерменський мирний договір з Австрією було підписано 10 вересня 1919 р., колишня Австро-Угорська імперія перестала існувати. Частина Південного Тіролю переходила до Королівства Італія, Чехія й Моравія ставали частиною новоутвореної держави Чехословацької республіки, Буковина передавалася Королівству Румунія. Закарпатську Україну було передано до складу Чехословацької республіки. Договором визнавалася незалежність Австрії, але заборонялося її об'єднання з Німеччиною.
Нейїський з Болгарським царством — 27 листопада 1919 р., частина території Болгарії відійшла до Королівства сербів, хорватів і словенців та Королівства Румунія.
Тріанонський з Королівством Угорщина — 4 червня 1920 p. вона відмовлялася від ряду територій та визнавала нові кордони держав у Центральній Європі. Її територія була скорочена утроє, а населення — у 2,5 рази. Угорщина, як і інші союзники Німеччини, сплачувала репарації переможцям.