Хто такий майстер історія України​

Кіммерійці згадуються античними грецькими авторами, зокрема Гомером та Геродотом, а також у ассирійських текстах. Частина дослідників ідентифікує кіммерійців з пізніми пам’ятками білозерської археологічної культури XII–IX ст., або з пам’ятками чорногорівської культури і новочеркаськими пам’ятками ІХ ст. до Р.Х. Загалом більшість знахідок степової зони приписують кіммерійцям та відносять до умовної “кіммерійської культури”. Ймовірно, під назвою “кіммерійці” античні автори розуміли все населення Північного Причорномор’я передскіфської епохи, тому таке спрощення є виправданим. Кіммерійці майстерно оброблювали залізо, проте використовували і знаряддя праці та зброю з бронзи. Вони розводили коней і займались кочовим скотарством. Задля отримання здобичі кіммерійці здійснювали військові набіги на сусідні племена. У 720-х рр. до Р.Х. кіммерійці напали на закавказьку державу Урарту, розбивши її військо та здійснивши набіг на її територію. Пізніше кіммерійці вступили у конфлікт з іншою великою державою регіону – Ассирією. У одній з битв з ассирійцями кіммерійці вбили їхнього царя Саргона ІІ, проте були розбиті та відступили з Ассирії. У якості найманців кіммерійці служили у різних державах Близького Сходу.

Николай правил в духе глубокого консерватизма. Он всячески подавлял малейшие проявления свободомыслия и вольнодумства. «Россия на пороге революции, но клянусь, она не проникнет в нее пока во мне остается дыхание жизни
Главной целью его политики была предельная централизация власти, он хотел сосредоточить в своих руках главные рычаги управления государством. Для этого была создана личная Его Императорского Величества канцелярия, включающая шесть отделений: первое ведало личными бумагами императора; второе — законодательством Российской Империи; третье — секретная служба, самое могущественное ведомство, облалающее большой властью и широкими полномочиями, начальник его был шефом жандармов; четвертым отделением заведовала мать императора, в его компетенцию входили управление учебными и богоугодными заведениями, а так же благотворительность; пятое отделение занималось крестьянским вопросом; шестое — проблемами Кавказа.
Николая I некоторые авторы называют «рыцарем самодержавия» . Он твердо и яростно защищал его устои и пресекал попытки изменить существующий строй. После подавления восстания декабристов Николай развернул в стране масштабные мероприятия по искоренению «революционной заразы» . III Отделение, возглавляемое Бенкендорфом, а после его смерти (1844) А. Ф. Орловым, занималось политическим сыском. Знаменитые «голубые мундиры» , несмотря на свою немногочисленность (корпус жандармов включал около шести тысяч человек) , работали очень оперативно.
Николай не полностью доверял дворянству, что было связано с восстанием декабристов; опорой престола идеологи монархии считали патриотическое чиновничество, купечество, крестьянство. При Николае проводились заседания комиссий, призванные облегчить положение крепостных крестьян, были приняты некоторые решения и фактически во многом была подготовлена крестьянская реформа 1861; однако эти меры носили весьма осторожный характер и в реальные реформы при жизни императора так и не вылились.