- Якою була головна мета навчання за Бібіковим?
-Як ви вважаєте це було правилом для всіх,чи тільки ініціатива окремого чиновника?
-Чому застосувались тілесні покарання навіть для дворян? Як це пов'язано з метою навчання?
- Як змінилися покарання? Як ви вважаєте чому? Які з них були більш дієвими?
текст:
Зі спогадів В.Шульгіна, відомого київського видавця і громадського діяча про прощання з дворянством генерала-губернатора Д.Бібікова, який отримав нову посаду в Петербурзі.
У великій актовій залі були зібрані всі вихованці київських гімназій. Увійшов генерал-губернатор… Почалась команда учням: «лягай, вставай, спи, хропи, сідай». Коли всі ці накази слухняно як однією людиною було виконано, генерал-губернатор звернувся до предводителів дворянства: «Дивіться, ось що означає покора, і ось так я вчу дітей ваших. Чи задоволені ви?» І вся маса шитих дворянських мундирів мовчки низько вклонилась…»
Зі спогадів В.М.Хижнякова
Різка, взагалі, тоді не вважалась в очах гімназистів ганьбою. В нашому класі були «діди», які ніколи не вчили уроків, щоденно отримували одиниці… і яких сікли майже кожної суботи. При цьому з їх вуст не зривалося ані зойку і повертались вони до класу з переможним виглядом. Ми, малі, побоювались їх і дивились на них з пошаною , як на героїв».
Зі спогадів К.Паустовського
«Наглядачі повинні були слідкувати за поведінкою гімназистів та доповідати інспектору про їх всілякі провини. За цим відбувались кари – залишення на годину або дві «без обіду» (інакше кажучі, томливе сидіння в порожньому класі після закінчення уроків), четвірка за поведінку та, нарешті, виклик батьків до директора. Ми біль
ш за все боялися цієї останньої кари.
У старших класах існували й інші покарання: тимчасове виключення з гімназії, виключення з правом подальшого навчання й найстрашніше – виключення з «вовчим квитком», без права вступу потім в якусь середню школу.
