4.Складіть розповідь «Досягнення культури середньовічної Індії», використовуючи слова: буддизм, індуїзм, «Рамаяна», арабські
цифри, «Шакунтала», храми Aджанти, заборона зображувати
людей і тварин, музика і танці.​

Чого навчав Ісус?

Багато віруючих людей вважає, що релігія не повинна стояти осторонь політичних справ і що вона може відігравати важливу роль у розв’язанні проблем людства. Проте інші віруючі переконані, що релігія і політика не мають змішуватися. А як ви вважаєте, чи повинна релігія і політика тісно співпрацювати?

ІСУСА ХРИСТА названо «найвпливовішою постаттю в релігійній історії людства». Що відповів би Ісус, якби його можна було запитати: «Чи релігія має втручатися в політику?» Коли Ісус був на землі, він словами і вчинками виявив свій погляд на це питання. Наприклад, у відомій Нагірній проповіді він дав своїм послідовникам вказівки, як вони повинні ставитися до справ суспільства. Розгляньмо деякі думки з цієї проповіді.

Християни і суспільство

Ісус пояснив, як його послідовники мають ставитись до світу: «Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною? Вона вже ні до чого не придатна, тому її викидають геть і топчуть. Ви — світло для світу. (...) Ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли вашого небесного Батька» (Матвія 5:13—16). Чому Ісус прирівняв своїх послідовників до солі та світла?

Ісус мав на увазі, що вони повинні бути наче сіль не тільки для якоїсь маленької групи людей, а для цілого світу. Також вони є наче світло не для обмеженого кола людей, але для всіх, хто охоче приймає це світло. За до таких образних висловів Ісус пояснив, що не хоче, аби його послідовники відокремлювалися від суспільства.

Щоб сіль запобігала псуванню їжі, її треба додати до тої їжі. Світильник не може освітити кімнату, якщо його туди не поставити. Тож не дивно, чому Ісус ніколи не наказував своїм учням відокремлюватись від суспільства і створювати ізольовані поселення віруючих. Ісус також не заохочував їх жити відлюдниками за мурами релігійних орденів. Навпаки, християни мають справляти вплив на життя інших, подібно як сіль впливає на їжу, а світло розсіює темряву.

Во-первых, большие пространства государства, отсутствие разветвленного эффективного аппарата управления.

К началу XII в. Русь занималаплощадь почти 800 тыс. км2, Что в зависимости от обстоятельств, могло быть либосвидетельством государственного могущества, или же источником слабости. Великий князь в этовремя не обладал достаточно крепким, составленным и разветвленным аппаратом власти, фактически не имел развитой сети дорог, быстрых видов транспорта или средствсвязи для эффективного осуществления своих властных полномочий на такойогромной территории. Поэтому во внедрении своей политики великим князьямприходилось полагаться на удельных властителей, которых, как правило, тяготила такаяпревосходство. К тому же, они сами были не прочь занять великокняжескийпрестол.

Во-вторых, этническая неоднородностьнаселения.

Не прочности государства и то, чтов Киевской Руси наряду со славянами, которые составляли большинство населения, проживало более 20 других народов: на севере и северо-востоке - чудь, весь, меря, мурома, мордва, на юге - печенеги, половцы, турки, каракалпаки, насеверо-западе - литья и ятвяги. Большинство этих народов силой попали подвласть киевских князей или были враждебны им.

В-третьих, рост крупногоземлевладения.

По мере развития хозяйства ифеодальных отношений укреплялось и крупное землевладение. Основываясь нанатуральном хозяйстве, оно усилило власть местных князей и бояр, которые, всвою очередь, стремились экономической самостоятельности и политической обособленности.