Індія в епоху середньовіччя
В історії Індії, як і всіх держав Сходу, дуже важко провести межу між стародавньою епохою та середньовіччям. Коли в Європі відбувалися серйозні зміни, пов'язані з падінням Західної Римської імперії та становленням феодалізму, Індія продовжувала розвиватися за своїм звичним сценарієм. Безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як засади життя основної маси населення лишалися непорушними. Сільська громада була основою життя суспільства, поділеного за кастовими ознаками. Вищі касти (брахмани і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайші та шудри) працювати. Траплялося, що одна з багатьох держав вирізнялась і прагнула підпорядкувати собі інші. Проте, вичерпавши свій потенціал у війнах проти сусідів, гинула і знову розпадалася. Так сталося з державою Гуптів, що постала у 320 р. завдяки діяльності раджі Чандрагупті. Але його наступники не змогли зберегти єдності держави, і наприкінці VI ст. вона припинила своє існування.
Засади життя основної маси населення залишалися непорушними
