1. Крестьяне получили личную свободу (без выкупа) и установленный земельный надел (за выкуп). Около четверти суммы общей стоимости земли крестьянин должен был единовременно уплатить помещику. Оставшуюся сумму помещик получал от государства, а крестьянин погашал ее в течении 49 лет.
2. До выкупа земли крестьянин считался «временнообязанным» по отношению к помещику, платил оброк и отрабатывал барщину.
3. Величина земельных наделов устанавливалась для каждой местности с учетом различных факторов.
4. Взаимоотношения крестьян и помещиков регулировались «Уставными грамотами».
5. Крестьяне получали право заниматься предпринимательством, вступая в любые правовые отношения, переходить в другие сословия.
Несмотря на грабительский для крестьян характер реформы 1861 г., ее значение для дальнейшего развития страны было очень велико. Эта реформа явилась переломным моментом при переходе от феодализма к капитализму.
Освобождение крестьян интенсивному росту рабочей силы, а предоставление им некоторых гражданских прав развитию предпринимательства. Помещикам же реформа обеспечивала постепенный переход от феодальных форм хозяйства к капиталистическим.
Крестьянская реформа стала результатом компромисса между помещиками, крестьянами и правительством. Причем интересы помещиков были максимально учтены, так как иного пути освобождения крестьян, по-видимому, не было.
Реформа предотвратила массовые выступления крестьян, хотя локальные имели место.
С освобождением крестьян уходил в старый административный строй, основанный на крепостном праве и сословном преобладании дворянства.
Таким образом, иные условия общественно-политической и социальной жизни выдвигали целый комплекс первоочередных преобразований, имевших целью создать новую систему государственного управления.
Мистецтво скульптури вибирає своїм об'єктом переважно людину, іноді – тварину (тоді виникає анімалістичний жанр) і значно рідше – натюрморт чи пейзаж. Виходячи з цього виділяють два основних роди скульптурного мистецтва.
Кругла скульптура – це тривимірний об'ємний витвір, що зумовлює необхідність дотримання реальних пропорцій зображуваного і містить такі різновиди: статую, групу статуй, бюст тощо. Кругла скульптура передбачає огляд з різних кутів зору.
Рельєф – рід скульптурного мистецтва, що розташовує об'ємне зображення (групи людей, пейзаж) на лінії, перпендикулярній до площини. У свою чергу, рельєф поділяють на барельєф – плескате зображення, що ледве виступає над площиною, та горельєф – скульптурне зображення, яке на половину свого об'єму знаходиться над поверхнею. Існує ще один варіант рельєфу, що зустрічається досить рідко, – так званий заглиблений рельєф, коли зображення залишається на рівні площини, а вирубуються тільки його зовнішні контури. Рельєфні зображення використовують при художньому оформленні стін будівель і постаментів пам'ятників.
За своїм змістом та функціями скульптура поділяється на монументальну – пам'ятники, статуї, рельєфи, що безпосередньо пов’язані з архітектурою і пейзажним середовищем; станкову, яка має камерний характер і представлена жанром портрета; декоративну, що виконує функцію художнього оформлення будівель, парків, вулиць, майданів міст.
Під час створення скульптурного образу необхідно враховувати матеріал і техніку виконання, освітлення, яке підкреслювало б пластичні якості скульптури, а також ритмічну композицію твору, що може бути статичною і динамічною. Отже, скульптору слід дотримуватися всіх цих моментів для досягнення художньої виразності та емоційної насиченості свого творіння.
Сприйняття скульптурного образу відбувається завдяки коловому огляду. Зміна ракурсів, позиції огляду відкривають в об'ємному зображенні різні його грані.
Скульптура – один з найдавніших видів мистецтва, що бере свій початок з глибини століть. Розвиток скульптурного мистецтва пов'язаний з культурами Стародавніх Єгипту, Ассирії та Вавилону. Митці цих держав володіли обома скульптурними родами і як матеріал в основному використовували вапняк, після чого скульптурне зображення розмальовували різнобарвними фарбами.
