Из интернета
Объяснение:
У Західній Європі в 15 столітті існував такий ідеал жіночої краси: S-подібний силует, вигнута спина, кругле бліде обличчя з високим чистим чолом.
Дуже дивно в таку картину вписувався великий, обвислий, майже "вагітний" живіт. Оскільки природа таким "скарбом" нагородила далеко не всіх, довелося придумувати оригінальний вихід з положення.
Для створення відповідного силуету в хід йшли спеціальні валики. Вони являли собою невеликі простьоганних подушечки, називалися босамі і накладалися на живіт.
Що стосується особи, високе чоло був обов'язковим атрибутом краси жінки 15 століття, особливо - в аристократичних колах. Жінки, у яких волосся росли густо, змушені були боротися з "недоліком" за до досить болючих процедур. Епіляцію проводили за до дкої суміші негашеного вапна і аурипігменту, а після процедури на шкіру наносили кров кажанів або жаб, сік цикути, або золу, попередньо змочену в оцті. Такі склади повинні були перешкоджати росту волосся. Але від подібних б'юті-практик нерідко разом з волоссям сходила і шкіра.
Одягу шилися вузькі, подовження, що сковують рухи. Саме тоді в моду увійшов шлейф, винайдений "першою красунею середньовіччя" Агнеса Сорель.
Двухпартийная система — тип партийной системы, при котором только две политические партии («партии власти») имеют реальные шансы выиграть выборы. Обычно это означает, что все или почти все выборные парламентские места занимаются депутатами двух партий, получающих большинство голосов, а также то, что эти партии попеременно формируют правительство в парламентских демократиях или получают президентский пост в президентских. Коалиционные правительства достаточно редки в двухпартийных системах, хотя каждая из двух партий сама по себе может быть и коалицией.
Двухпартийная система в США окончательно сложилась в середине XIX века, и с начала XX века на президентских выборах маловлиятельные и недолгоживущие «третьи» партии и силы редко добивались хотя бы относительно значительных результатов (27 % и второе место в 1912, 19 % в 1992, 17 % в 1924, 14 % в 1968).
В Советском Союзе двухпартийная система критиковалась как «уловка буржуазии с целью отвлечения трудящихся от их коренных интересов». Ленин указывал: «так называемая „система 2-х партий“, царившая в Америке и в Англии, была одним из самых могучих средств помешать возникновению самостоятельной рабочей, то есть действительно социалистической партии»[1]. (Там же он отмечал: «Народ обманывали, отвлекали от его насущных интересов посредством эффектных и бессодержательных дуэлей двух буржуазных партий».) Также двухпартийных (как и реально-многопартийных) систем не было ни в одной социалистической стране что так много, я ради тебя старался)
Удачи
