Конспект 26 параграф История России 6 класс

ответ:

перейти к содержимому

головна

матеріали з історії україни

сторінки всесвітньої історії

страницы российской

контакти

← національно-визвольна війна українського народу в середині 17 століттягетьманщина 1687 – 1796 рр. →

українські землі у другій половині xvii ст. “руїна”

опубликовано ноябрь 27, 2013 автором genpol

руїна

1657 — 1687 рр. ( від смерті богдана хмельницкого до обрання гетьманом івана мазепу)

1658 — 1676 рр. (від повстання м. пушкаря, я. барабаша до зречення від гетьманства п. дорошенка)

1663 — 1686 рр. (від поділу гетьманщини на правобережну і лівобережну до укладення «вічного миру» між річчю посполитою і московським царством)

[м. костомаров]

під назваю «руїна» в історію увійшов трагічний період, який розпочався для українського народу після смерті богдана хмельницького (1657 р.) і характеризувався боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, що переросла в справжню громадянську війну з втручанням у внутрішні справи україни іноземних держав (московії, речі посполитої, туреччини).

причини руїни

загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики

відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами

соціальне розшарування (небажання селян та простих козаків коритися шляхті та козацькій еліті).

несприятливе міжнародне становище. іноземна інтервенція в гетьманщину з боку речі посполитої, московської держави, османської імперії та кримського ханства

під час «руїни» відбувалася боротьба за владу між:

козацькою старшиною війська запорозького. (і. богун)

шляхтою. (і. виговський)

нижчими прошарками суспільства (міщани, селяни, прості козаки). (і.брюховецький)

объяснение:

Контрреформы 80—90-х гг. — заметный эпизод в истории России вообще, ее государственно-правового развития в частности. Однако в историко-правовой литературе им уделяется незаслуженно мало внимания. Между тем именно контрреформы 80—90-х гг. определили государственно-правовое развитие России по крайней мере до первой русской революции. Они явились выражением противоречивой политики царизма в условиях кризиса феодальной системы и быстро развивающегося капитализма. Противоречивость политики царизма определялась, расстановкой не только межклассовых, но и внутриклассовых сил. Это нашло отражение в позициях правящей верхушки при подготовке контрреформ 80—90-х гг. Вопросы о ходе подготовки контрреформ, об определенных разногласиях, возникавших в процессе обсуждения законопроектов, освещены в литературе весьма обстоятельно. Однако при этом, к сожалению, осталось упущенным из виду, что разногласия эти были вполне закономерными, поскольку определялись изменениями в государстве и праве пореформенного периода.Преобразования 60-х и 80-х годов XIX века находились в одной плоскости и были противоположны по смыслу. Полной отмены предшествующих реформ не было, а вот отход назад – явный и говорить о том, что реформирование при Александре III было всего лишь прервано и обеднено, нельзя. Планировался решительный прорыв в предполагалось не просто уничтожить университетскую автономию, но и поручить приём экзаменов государственным чиновникам (чтобы контролировать не только благонамеренность студентов, но и благонадёжность профессиональных лекций). Собирались постепенно ликвидировать суд присяжных, публичность и независимость суда, лишить земства исполнительных органов и превратить их в безвластные консультации при губернаторах. Сделать удалось меньше, но и то, что осуществилось, впечатляет. Был фактически уничтожен мировой суд, с принятием закона о земских начальниках нанесён удар по важнейшему принципу 60-х годов – разделению властей. Разрушалось и другое начало Великих реформ – всесословность (политика по отношению к гимназиям, церковноприходским школам, закон о земских начальниках, новое земское положение).