Третий по счету сын Александра Невскго (Даниил) родился в 1261 г . в день пасхи (24 апреля) . Прожил 42 г. (до 1303 г. ) По праву считается основателем Московского княжества. То что касается земель, вошедших при нем в Мос. кн-во Из приведенного перечня это:
а) Переяспавль-Залесские земли - Да (т. к. после смерти ьездетного князя переславского Ивана Дмитриевича было завещено (его вотчина) Даниилу Адлексанбровичу Московскому) ;
б) Новгородская земля - Нет (гораздо позже - в 15 в. Если точнее, то Новгородская республика была упразднена московским царем Иваном III после Шелонской битвы 1478. );
в) Коломенские земли - Да (отвоеваны у Рязани 2 апреля 1301 г. Если еще точнее, то от Коломны до Серпухова) ;
г) Муромские земли - Нет (гораздо позже) . В 1392 году московский князь Василий, сын Дмитрия Донского, вывез из Орды ярлык на владение Муромом - это было официальным концом относительной независимости города и княжества. С этих пор Муром вошел в состав набиравшего силу Великого княжества Московского и его судьба неразрывно сплелась с судьбой Русского государства.
Объяснение:
Третий по счету сын Александра Невскго (Даниил) родился в 1261 г . в день пасхи (24 апреля) . Прожил 42 г. (до 1303 г. ) По праву считается основателем Московского княжества. То что касается земель, вошедших при нем в Мос. кн-во Из приведенного перечня это:
а) Переяспавль-Залесские земли - Да (т. к. после смерти ьездетного князя переславского Ивана Дмитриевича было завещено (его вотчина) Даниилу Адлексанбровичу Московскому) ;
б) Новгородская земля - Нет (гораздо позже - в 15 в. Если точнее, то Новгородская республика была упразднена московским царем Иваном III после Шелонской битвы 1478. );
в) Коломенские земли - Да (отвоеваны у Рязани 2 апреля 1301 г. Если еще точнее, то от Коломны до Серпухова) ;
г) Муромские земли - Нет (гораздо позже) . В 1392 году московский князь Василий, сын Дмитрия Донского, вывез из Орды ярлык на владение Муромом - это было официальным концом относительной независимости города и княжества. С этих пор Муром вошел в состав набиравшего силу Великого княжества Московского и его судьба неразрывно сплелась с судьбой Русского государства.
П’ять років тому, в лютому 2014 року, розпочалася російсько-українська війна. Російська Федерація, порушуючи норми та принципи міжнародного права, двосторонні та багатосторонні угоди, анексувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей. Приблизне число жертв в Україні від бойових дій оцінюють від 30 до 35 тисяч. Із них – понад 7 тисяч загиблих (цивільних і українських військових). Майже 1,5 мільйона мешканців Сходу України вимушено покинули домівки. Знищено інфраструктуру окупованих регіонів, 27 % промислового потенціалу Донбасу незаконно переміщено до Росії.
Для більшості громадян України напад Росії став шоком. Проте російсько-українське протистояння має глибоке історичне коріння. Поглинення України, її матеріальних та людських ресурсів – одна з ключових передумов розгортання російського імперського проекту. Витоки сучасної російсько-української війни можна віднайти в період становлення Російської імперії та її протистояння з українською державою у формі Гетьманщини. Своєрідною відправною точкою збройного конфлікту стала Конотопська битва 1659 року, де українські війська гетьмана Виговського розбили московське військо. Важливим етапом протистояння була Полтавська битва 1709 року, перемога у якій царя Петра І забезпечила закріплення російського впливу на теренах Гетьманщини і пришвидшила процеси створення Російської імперії.
Подальший процес становлення та розширення імперської Росії завжди супроводжувався війнами з Україною. Росія прагнула знищити нашу суб’єктність. Історія стосунків українського та російського народів – це літопис воєн, визвольних повстань українців і послідовної політики русифікації та асиміляції українців.
