Як развивалась Візантійська Імперія в роки правління Македонської династії та за Комнінів?

Линии сравнения Астраханское восстаниеВосстание К. А. БулавинаБашкирское восстаниеРелигиозное выступление Выступление работных людей
Причины и повод выступлениеТяжелое положение местных жителей (высокие налоги, низкие заработки, взятки и поборы местной администрации)
Обнародование указа, запрещающего ношение бород и традиционного костюмаПричинами выступления стали не только новые тяжелые налоги, но и покушение властей на свободы и привилегии казачества. Немалую роль сыграл и царский указ о запрете носить бороду и традиционную русскую одеждуВосстание 1681—83. Поводом послужили слухи о насильственной христианизации нерусского населения Поволжья и Приуралья. Было вызвано введением в 1704 новых налогов и требованием поставок башкирами лошадей для русской армии, а также сопровождавшими эти мероприятия злоупотреблениями.
Состав участниковСолдаты и стрельцы, преимущественно старообрядцы. Казаки Донского и Запорожского войскаУчастие стрельцов, посадских людей, казаков, народов Поволжья и Урала, старообрядцев, крестьян
Основные события Восстание началось в ночь на 30 июля (10 августа) 1705. 13(24) марта 1706 Шереметеву удалось сломить упорное сопротивление повстанцев в АстраханиОтряды Некрасова и Павлова захватили Дмитриевск (ныне г. Камышин) , 26 мая осадили Саратов, но, не сумев овладеть им, двинулись к Царицыну и обложили городВ 1663 воевода Зеленин подавил восстание в нескольких р-нах Башкирии.
Причины пораженияОсновными причинами поражения восстания являлись разобщенность действий восставших, недостаточная организованность и стихийный характер движения. В войске повстанцев назрел заговор. Войска повстанцев были разбиты и др. Башкиры понесли большие человеческие жертвы, потеряли значительную часть своих земель. Однако восстания были не напрасными: башкиры отстояли свою свободу, вотчинное право на землю, не допустили христианизации.

Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат

У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя

Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.

Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.

Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.

Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.

Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.

З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).