Відповідь:
Про князя Василя-Костянтина Острозького (1525? – 1608) знаємо небагато. У кращому випадку – що це був багатий магнат. Хтось може згадати, що він заснував Острозьку академію та на його кошти видали Острозьку Біблію.
Сама ж діяльність князя (а була вона багатогранною!) належним чином не поцінована. Хоча те, що він зробив, мало велике значення для української історії, спрямувало її у відповідне русло.
Звернемося до основних моментів діяльності В.-К.Острозького. Його батько, Костянтин Іванович, був видатним полководцем. Обіймав високі становища у Великому князівстві Литовському. Йому вдалося, переважно за рахунок великокнязівських які давалися переважно за воєнні звитяги, значно розширити свої володіння. Проте за військовими справами йому не залишалося часу зайнятися господарською діяльністю.
Молоді роки В.-К.Острозький присвятив збиранню батьківських земель і розширенню свого домена. Зрештою, на середину 70-их рр. в його руках опинилися величезні володіння, які охоплювали значну частину території сучасної України. Йому належала третина земель історичної Волині (зараз це переважно землі Рівненської, Хмельницької та Тернопільської областей), 14 міст і більших поселень з округами на Київщині, 8 – на Брацлавщині, 4 – на Галичині, 32 – на території Польщі. УДАЧІ!!!
Пояснення:
УДАЧІ БРО!!!
У аварцев он назывался «гвай», у даргинцев «билхъа», у лакцев «марша», у кумыков «булкъа», у народов Южного Дагестана «мел». Обычай появился и развивался в условиях господства родовой общины, отражал коллективный, общинный характер труда. Однако сложности жизнеобеспечения, трудности ведения парцеллярного многоотраслевого хозяйства (земледелие и садоводство, скотоводство, ремесла и промыслы и др сохранению этого обычая, как характерной черты общественного быта, и на последующих этапах социального развития общества. Этот обычай, проявлявшийся в хозяйственно — бытовой деятельности населения, в различных формах и под разными названиями был характерен
Объяснение: