большинство учёных считант что древнейшие люди появились в . Главное отличе человека от животных-умения изготавливать . Древнейшим каменным орудием и . Человек разумный появился ___ тысяч лет назад

По всей видимости, она стала правовым оформлением сложившегося Древнерусского государства. Во о датировке Краткой редакции Русской Правды дискуссионен. В ее составе выделяют несколько частей:

Правда Ярослава

Первая кодификация традиционных правовых норм, согласно наиболее рас точке зрения, была проведена Ярославом Владимировичем (1016-1018, 1019-1054) после утверждения на киевском престоле.

Правда Ярославичей

По инициативе сыновей Ярослава – Изяслава, Святослава и Всеволода во второй половине XI в. (иногда датируется 1072 годом) была проведена новая кодификация, в которой отразилось складывание княжеской частной земельной собственности.

Впоследствии «Правда Ярослава» и «Правда Ярославичей» были объединены в единый судебник, который известен по двум спискам XV века, сохранившимся в составе Новгородской I летописи. Состоит в совокупности из 43 статей.

Третью и четвертую часть Краткой редакции составляют «Покон вирный», регламентировавший ту часть доходов, которая оставалась вирнику за его работу по сбору штрафов в пользу князя, и «Урок мостникам», устанавливающий правила для тех, кто мостит дороги в городе.

І́нки (однина — інка) — панівний рід народу кечуа («Сини Сонця»), що мешкав на території сучасного Перу та деяких інших країн і створив велику централізовану імперію зі столицею у місті Куско в Андах. Історично інками називали лише чоловічу частину роду правителів (жінок з роду називали пальями чи н'юстами, а палью-правительку — койя). Однак на сьогодні в побуті словом «інки» називають усіх підданих Синів Сонця. Імперія інків існувала досить короткий час — з 1438 до 1533 року. У 1533 році останнього правителя інків Атуальпу задушили іспанські загарбники.

Археологічні дослідження показують, що велику кількість цивілізаційних здобутків інки успадкували від попередніх цивілізацій, а також від підкорених ними сусідніх народів. До появи на історичній арені інків у Південній Америці існував ряд цивілізацій: Моче (або культура Мочика, відома своєю кольоровою керамікою та іригаційними системами), Уарі (або Варі, їхня держава була прообразом імперії інків), Чан-Чан (центр — місто Чимор, характерна кераміка та архітектура), Наска (відомі тим, що створили так звані лінії Наска, а також своїми системами підземних водопроводів, керамікою), Тіауанако (цивілізація міста Тіауанако з населенням близько 40 000, що розташовувалося на східному березі озера Тітікака), Чачапоя (Воїни Хмар, відомі своєю грізною фортецею Куелап, яку ще називають «Мачу-Пікчу півночі»).

Імперія інків (кеч. Tawantin Suyu Тавантінсу́ю — «Четвірка земель») простягалась довгою смугою у Південній Америці з півночі на південь і включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, Перу, Болівії, Еквадору, Аргентини, а з Куско у чотири сторони виходили чотири дороги і кожну з них іменували згідно з назвою тієї частини імперії, в яку вона вела.